Покинуті діти

Мама. Найрідніше та найтепліше слово на світі. Скільки почуттів виникає в нас, коли ми чуємо його. Скільки емоцій та згадок.

Але чи в кожного ці почуття однакові? Чи кожен відчуває одне й теж, коли чує таке просте слово «мама»? Бо ж не для всіх воно сповнене надійності, турботи та любові. У деяких людей може викликати й негативні емоції, такі, як біль, розчарування, а також безліч запитань, які нікому поставити. Ідеться про тих… кого покинули. Про тих, біля кого не було тієї людини, яка дала їм життя.

Днями мукачівців приголомшила звістка про те, що в кабінці чоловічого туалету на залізничному вокзалі випадковий перехожий знайшов немовля. Новина про такого роду акт байдужості та зневаги до рідної кровинки і людського життя розлетілася в містом над Латорицею й загалом Закарпаттям дуже швидко. Люди обговорювали все: хтось намагався з’ясувати всі обставини та причини, хтось осуджував жінку, хтось, можливо, щосили прагнув зрозуміти її.

Нагадаємо, що 10 червня полісмени отримали виклик про покинуте немовля й за лічені хвилини прибули на вул. Вокзальну. Як зазначили очевидці, дитинка була повита в рушник та білу пелюшку й лежала на підлозі в одній із кабінок чоловічого туалету. Її помітив випадковий перехожий. Немовля виявилося дівчинкою. За попереднім оглядом лікаря, вона народилася 5–6 годин тому. Тобто матір залишила дитину практично одразу. Проте завдяки очевидцю, поліції та лікарям життю маляти нічого не загрожує. І тепер воно в надійних руках.

Як розповіли «Карпатському об’єктиву» в секторі ювенальної превенції відділення поліції, з початку року це вже другий на Закарпатті випадок, коли мама залишає дитину напризволяще. Перший трапився на Ужгородщині.

У Мукачеві вже шукали вихід для вирішення подібних проблем. Для цього в будівлі приймального відділення обласної дитячої лікарні, яка, до слова, колись була дитячим сиротинцем, установили «вікно життя». Це місце, де можна залишити небажану для батьків новонароджену дитину. Так, протягом 2–3 хвилин після того, як мати покладе у віконце немовля, спрацьовує сигналізація у відділенні, і лікарі надають необхідну допомогу.

Таким чином суспільство пішло назустріч батькам і дало їм шанс залишити дитинку там, де є змога подбати про неї, про її дорогоцінне життя та здоров’я.

Однак у приймальному відділенні нам розповіли, що за весь час існування «вікна життя» (з 2013 року) анонімно залишили тільки одне маля, хоча за цей час було чимало новин у ЗМІ про те, що прості перехожі знаходили покинутих дітей.

Іванна БОНДАРУК