Не поділили телефон. На Тячівщині п’яний чоловік порізав закарпатця

Нерідко п’яні розбірки між закарпатцями закінчуються не просто сварками, а рукоприкладством. Коли амбіції б’ють через край, у хід ідуть кулаки, ножі, камені, палиці, бити… і будь-що, що є під руками. Іноді наслідки, на жаль, бувають непередбачуваними, навіть фатальними… Тож добре, коли жертва виживає… та ще й повертається до нормального життя.

Моторошний випадок трапився весною цього року на Тячівщині. Непрацюючий уродженець росії накинувся після застілля на свого знайомого. У результаті один опинився з важкими травмами у лікарні, а інший – на лаві підсудних.

Деталі цієї історії з’ясовував «Карпатський об’єктив».

Взяв із кухні ніж і пішов до ванної

Усе почалося з того, що увечері 4 квітня до поліції зателефонувала 39-річна мешканка села Вонігове. Стривожена жінка схвильованим голосом повідомила, що її односельцю знайомий встромив ніж у живіт, поранив його та втік. Куди саме зник нападник, закарпатка не знала. Тож правоохоронці одразу ж взялися його шукати, а травмованого 30-річного чоловіка негайно доправили до лікарні.

Згодом виявилося, що потерпілий перед конфліктом разом зі своїм 46-річним знайомим, який жив у Буштині, розпивав алкогольні напої. Потім посварилися і старший схопився за ніж… який встромив у господаря. На щастя, життя вонігівця медики врятували, а от нападнику довелося відповідати за скоєне перед законом.

Як зазначено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, була приблизно 21 година 30 хвилин. Чоловіки у будинку розпивали спиртне і розмовляли про своє. Тож Вадим (імена дійових осіб із етичних міркувань у матеріалі замінено), «перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, взяв із кухні з метою нанесення тілесного ушкодження ніж та пройшов із ним до ванної кімнати». Там у той момент саме перебував Василь. Гість, «тримаючи в правій руці ніж, усвідомлюючи протиправність, карність, суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно-небезпечних наслідків, наніс ним один удар в ділянку черевної порожнини товариша, після чого покинув місце події».

Згідно з висновком судово-медичної експертизи, нападник завдав нещасному «тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення нижнього відділу правої половини грудної клітини та верхнього відділу черевної порожнини з пошкодженням правої долі печінки та чисельними крововиливами».

Повернувся до знайомого за телефоном

Тож як пояснив Вадим свої дії у суді? Що стало «яблуком роздору» між давніми приятелями? Що ж вони не поділили? Слід зазначити, що свою провину чоловік не заперечував, у своїх діях каявся і просив суворо його не карати.

«Того дня ми разом зі знайомим гуляли на стадіоні із собакою. Згодом пішли до нього. Там готувати шашлик, вечеряли, розмовляли та розпивали алкогольні напої. Ввечері, коли вже повертався додому, несподівано для себе виявив, що в мене зник телефон. Через це повернувся до Василя. У той час він зі своєю односельчанкою зачинилися у ванній кімнаті. Вони не хотіли повертати телефон. Тоді я вирішив розбити скло на дверях, аби зайти всередину, взяв ганчірку, щоб не поранити собі руки. Проте згодом передумав та схопив зі столу ніж. Знову наблизився до дверей ванної. У цей час їх хтось відчинив. Марія сиділа, а Василь стояв. Тоді я встромив ножа йому в живіт», – наголосив він.

Василь підтвердив, що того вечора Марія та Вадим справді гостювали у нього і що звичайне застілля несподівано закінчилося різаниною. Хоча біди ніби ніщо й не віщувало…

«Ми протягом певного часу втрьох сиділи і гостилися, – запевнив чоловік. – Але згодом я сказав гостям, що вже час розходитись, бо мені зранку потрібно вставати і йти на роботу. Вадим погодився і пішов, ворота були відчинені. Згодом я зайшов у ванну кімнату, аби покурити. Пробув там хвилин 5. Уже допалював цигарку, як почув, що хтось зайшов до хати, а через вікно побачив тінь. Зрозумів, що хтось на кухні. Відчинив двері й помітив Вадима. Він сварився з Марією. Потім різко підійшов до неї, а після цього – до мене… і штурхнув ножем. Я перебував у шоковому стані й одразу не відчув біль. Навіть не збагнув, що мені нанесено ножове поранення. Тільки тоді, коли рукою провів під одягом і побачив кров, до мене дійшло, що я отримав поранення у живіт. Після цього втратив свідомість. Ніж перед тим, як його взяв Вадим, лежав на кухонному столі. Після інциденту ми з ним помирилися. Жодних претензій до нього не маю. Завдану мені шкоду він компенсував у повному обсязі».

Суд визнав нападника винним у нанесенні знайомому тяжких тілесних ушкоджень (ч.1 ст.121КК України) і засудив до 5 років позбавлення волі. Утім за ґрати чоловіка не відправив, а одразу ж замінив вирок на більш лояльний – дворічний іспитовий термін.

Марина АЛДОН