Небезпечний поворот Перечина

По вулиці Ужгородській в Перечині часто трапляються ДТП. Чимало аварій з смертельними наслідками. Дорога слугує автотрасою «Ужгород – Львів». Відрізок дороги, який розпочинається на містку через потічок Вулшава і пролягає до ресторану «Кантіна», дуже небезпечний. Дехто із водіїв вважає, що виною є крутий поворот. Дорожній знак відсутній.

У липні 2018 року на цьому відрізку дороги сталася аварія за участі тодішнього голови Перечинської райдержадміністрації Віктора Олефіра. Перебуваючи за кермом Jeep Grand Cherokee на “єврономерах” у нетверезому стані, чиновник скоїв наїзд на двох жінок, які гуляли тротуаром. Ні в чому невинні жительки Перечина віком 71 та 56 років загинули.

Наприкінці минулого століття на повороті «Жигулі» збили школярку. Дівчина померла. Уже один спогад про цю аварію наводить на людей страх.

Продавчиня Руслана магазину «АВС» каже, що не раз спостерігала, як водії від мосту не їдуть, а летять, а на повороті різко гальмують – видно, що немісцеві. Правил дорожнього руху зовсім не дотримуються.

80-річний Янош Ганич щодня ходить щонайменше п’ять км. Чоловік має хворі ноги і дотримується рекомендацій лікаря. Кореспонденту «Карпатського об’єктива» розповів, чому він ходить тут тільки одним боком.

– Мені було шість років, ще в школу не ходив, коли баба вперше взяла мене в Перечин, – пригадав подію 1946-го року.  – Пройшлисьмеся центром, перейшли потічок, показавши на поворот, баба каже: «Янчу, як прийдеш у Перечин, то обись знав, що на тій кривулі не мож ходити тим боком, лише сим, правим». Звідав бабу, що чому не мож, але що вона мені відповіла, не пам’ятаю, бо я був дітваком.

1970 року Іван Ганич приїхав до Перечина, де став жити та працювати.

– Деякі перечинці говорили, що тим боком кривулі, де меблевий магазин, ліпше не ходити. Тепер у тому приміщенні молитовний дім. Я ходив обома боками. Не дуже вірив, що там не можна ходити, що щось зі мною може статися. Одного разу йшов у центр тим боком біля колишньої єврейської корчми, з другого боку йшов знайомий Юрій, він покликав мене, через дорогу ми поздоровалися, обмовилися декількома фразами. І тут на самому повороті, за 10 метрів від мене, розламуються борти і на землю падає багатотонна цистерна з якоюсь рідиною, машина перевернулася. І тоді я подумав: «Та я ж міг там попасти і загинути». Мавим серенчу, що Юрко ня притримав на кілька секунд. Відтоді  ходжу тільки цим боком. Як кажуть, береженого і Бог береже.

Тетяна Грицищук, фото автора