Дідусь із Міжгірщини сім років відсидить за ґратами за вбивство зятя

Резонансне вбивство сколихнуло на початку цього року громадськість Міжгірщини. Літній чоловік посварився із зятем і… зарізав його. Конфлікт у селі Синевир виник між родичами після вживання спиртних напоїв.

Ніж у… груди

Василь Пилипчук (із етичних міркувань імена дійових осіб у матеріалі замінено) не був алкоголіком, однак хильнути зайвого любив. Того зимового вечора, не маючи інших компаньйонів, вирішив почастувати зятя, спільно з яким проживав. За дружньою розмовою непомітно спливав час і… порожніла пляшка. Балачки ж ставали все більш емоційними. Старому хотілося, аби його слухали без заперечень і погоджувалися з усіма його висловлюваннями, та раптом одна з тез Петрові не сподобалась, і він розпочав полеміку. Це розлютило 63-річного чоловіка. Не довго розмірковуючи, він піднявся із-за столу, вихопив із шафи кухонний ніж і встромив його зятеві у груди.

Від подиву нещасний лише розтулив рота… не пручався… просто завмер на ліжку, там, де й сидів.

Зрозумівши, що накоїв, чоловік утік із дому.

Коли ж донька повернулася з роботи, батька в хаті не було. На столі стояла порожня пляшка, а чоловік усе ще сидів на канапі… правда, був непритомним.

Коментувати ситуацію пані Галина відмовилася, та й зрозуміти її можна, адже у справі фігурують двоє близьких їй людей.

До лікарні – на підводі

«Швидку» жінка чомусь не викликала, натомість терміново побігла до сусідів, які мали в господарстві коней. Тож на підводі Петра доправили до сільської дільничної лікарні. Однак чимось зарадити ескулапи не могли – 44-річний чоловік на той час був уже мертвим, тому лікарі просто констатували факт смерті внаслідок проникаючого ножового поранення в ділянку грудної клітки.

– Завдяки належному процесуальному керівництву досудовим розслідуванням, яке здійснила група прокурорів Міжгірського відділу, було зібрано достатньо доказів на підтвердження вини злочинця, – розповів «Карпатському об’єктиву» керівник Хустської місцевої прокуратури Сергій Зовдун. – Провадження велося за ст. 115 ч. 1 КК України («Навмисне вбивство»), такий злочин карається позбавленням волі на строк від 7 до 15 років.

До Міжгірського відділу поліції тієї злощасної ночі зателефонували працівники медичної установи. Вони повідомили про вбивство і просили приїхати правоохоронців.

На місце події поліцейські прибули негайно. Речовий доказ – знаряддя вбивства, що лежало на підлозі, – вилучили й відправилися на пошуки підозрюваного. Винуватця трагедії стражі порядку знайшли швидко – він, усе ще похитуючись, блукав однією з вулиць Синевира. Однак на той час дія алкоголю вже слабшала і старий усвідомлював, що йому загрожує ув’язнення. Не виправдовуючись, чоловік зізнався у скоєному. Казав лише, що після того, що трапилося, навіть не знає, як зможе глянути в очі рідній доньці. Утім каяття було надто спізнілим.

Суд визнав Василя Пилипчука винним в умисному вбивстві зятя і засудив до 7 років позбавлення волі. Між іншим, старий не отримав більшого терміну лише «завдяки» солідному віку й тому, що свою вину визнав повністю та сприяв проведенню слідства.

Проте своїми діями чоловік не тільки відправив на той світ Петра, зламав життя власної дитини, прирік на ганьбу внуків, але й занапастив власну старість, адже в той час, коли міг би спокійно насолоджуватися спокійними буднями вдома, не поспішаючи на роботу, йому доведеться «відпочивати» в тюремній камері, переосмислюючи свій земний шлях.

Марина АЛДОН