Сімейні скандали на гарячу голову, або Що «вбиває» закарпатські родини

Насилля в родинах – проблема не нова, і прикро, що неофіційно наша область займає одну з перших позицій в Україні (більше тільки в окупованих самопроголошених республіках) за рівнем гендерної нерівності та знущання над жінками.

Здавалася б, такого не може бути в «побожному» Закарпатті, утім прикладів побиття чоловіками дружин із року в рік, на жаль, стає дедалі більше. І, до речі, до правоохоронних органів звертається тільки одна з двох десятків родин.

Ревнощі – отрута для кохання

Звісно, сім’я не церква, тим більше, коли вже родина розпалася, об’єднувати колишнє подружжя може хіба що дитина. Але так є не завжди. Деякі особливо ревниві чоловіки не дають дружинам спокою навіть після розірвання шлюбу.

Зокрема до Валентини Король із Хуста колишній коханий після розлучення навідувався доволі часто, нерідко їй телефонував, цікавився особистим життям. Безумовно, молодицю це дратувало, однак маючи з Дмитром спільного п’ятирічного сина, жінка стримувалася і не показувала невдоволення. Утім невдовзі в її житті з’явився інший чоловік. І як тільки про це довідався Дмитро, візити до колишньої дружини стали ще частішими.

Одного разу, хильнувши зайвого, він вирішив улаштувати Валентині скандал ревнощів. Після словесних погроз одразу ж перейшов до рукоприкладства. У підсумку «герой» так побив жінку, що з численними травмами вона потрапила до лікарні.

– Кілька разів він ударив мене в обличчя, потім почав гамселити кулаками все тіло. Оборонятися сил не було, оскільки Діма від мене сильніший. Отямилася я вже тільки в лікарняній палаті. Коли до мене навідалися правоохоронці, розповіла все, як було. Я надто довго приховувала той факт, що він і раніше знущався наді мною. До речі, саме це й стало причиною нашого розлучення. Тому врешті-решт я вирішила, що кривдник повинен відповісти перед законом. Досить знущань, – розповіла «Карпатському об’єктиву» потерпіла.

Згідно з висновком судово-медичної експерти, на тілі Валентини було виявлено «садна, подряпини тилу правої кисті, нижньої третини правого передпліччя, правого променево-зап’ястного суглоба, які виникли внаслідок дії твердих тупогранних предметів, якими могли бути нігті пальців рук сторонньої особи».

Прокоментував свою поведінку й сам винуватець інциденту.

– Колишня дружина є матір’ю моєї дитини і повинна поводитися пристойно, не подавати Василькові приклад негідної жіночої поведінки. Мені хочеться забрати від неї сина, – наголосив чоловік.

Та як би Дмитро не запевняв, що дитина йому потрібна, він жодного разу не сплатив на її утримання аліментів.

Хустський районний суд за вчинення кримінального правопорушення (ст.125 ч. 2 КК України) обрав для нього лояльне покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

Чия дитина? Сусіда?

Часто закарпатські чоловіки після того, коли в них з’являються коханки, ідуть з родин, забуваючи при цьому про власних дітей. Саме так зробив і хустянин Володимир Бучок.

Розлучатися з жінкою при цьому наміру не мав, просто вирішив пожити «на стороні», аж поки Людмила не подала позов про стягнення з горе-батька аліментів. Після цього чоловік заметушився й вирішив… зректися сина, заявивши, що він просто виховував чуже дитя.

– Довести батьківство нині дуже просто, для цього достатньо здати аналіз. Саме це я й хотіла зробити одразу. Проте колишній чоловік упирався. Одночасно я вирішила розірвати шлюб. Така поведінка Володимира мене образила ще більше за зраду. Коли ж з’ясувалося, що він є біологічним батьком Юрія, відразу ж звільнився з роботи, аби не платити аліментів, – пригадує Людмила Скрип.

Поговорити з Володимиром, на жаль, не вдалося, коментувати ситуацію чоловік відмовився. Однак рішенням Хустського районного суду за несплату аліментів його було засуджено до 30 діб громадських робіт. Звісно, від цього не стало легше ні колишній дружині, ні синові. Однак такі вже в нас закони, що реально покарати злісного неплатника доволі складно.

Утім… розпадаються сім’ї не лише з вини чоловіків, але й через жінок. Нерідко саме вони руйнують стосунки, правда, за допомогою не фізичного… а психологічного насилля. Але про це іншим разом.

Марина АЛДОН