Шокуюча повінь на Закарпатті: рівень води у річках досяг історичного максимуму. Фото, Відео

Велика вода не жаліє Закарпаття. Буквально за два дні тут випала місячна норма дощу. Рівень води на річках перетнув історичний максимум. Місцеві жителі такого не пам’ятають ще з часів катастрофічної повені 1998 року. Левова частка підтоплень – в Іршавському, Хустському, Виноградівському, Перечинському, Міжгірському, Воловецькому районах.

Через різке підняття рівнів ґрунтових вод, потічків та річок  підтопленими опинилися понад півтисячі дворогосподарств. Безжалісна стихія змивала усе на своєму шляху: руйнувала мости, нищила дороги та дамби, затоплювала будинки й теплиці. Ми на власні очі бачили, якого лиха накоїла повінь.

…Село Сільце на Іршавщині – одне з тих, що постраждало від зливи. Люди у розпачі. Ми заходимо у перше дворогосподарство, яке бачимо.

Ворота відчинені, та господарів не видно. Усе залито водою – великий город та теплиця, а будинок – наче корабель. Ще трохи – і вода буде у хаті. Гукаємо… Добратися до самої оселі ми не в змозі – довелося б плисти.

Незабаром виходять господарі. Кажуть, вода почала прибувати ще вночі. На щастя, поки не добралася до хати. Але як буде далі – не зрозуміло.

– У нас повністю залило теплицю. Ми тільки висадили помідори. Шкода, бо з того вже нич, – розповідає господиня пані Леся. – А ось гляньте, город! Там я посадила квасолю, кукурудзу. Усе у воді. Шкода часу, грошей, сили.

Як виявилося пізніше – це обійстя тільки квіточки. Уся вулиця Центральна в селі була залита водою: будинки, магазини, кав’ярні…

До таких екстремальних ситуацій село не готове. Як розповідають у сільраді, тут немає жодного власного трактора, щоби прочистити канави. А воду можна буде відкачувати тільки тоді, як річка піде на спад.

– Наша Іршавка вийшла з берегів і продовжує підійматися. Наразі у нас підтоплено біля 30-ти дворогосподарств. Комісія працює, обстежує будинки. Переважно підтоплені підсобні та підвальні приміщення, – зазначив Сілецький сільський голова Віктор Кузьма. – Багато людей, очікуючи на повінь, готувалися до неї. Евакуювали худобу, винесли товар із підвалів, якісь пожитки. Ми, звичайно, розуміли, що можуть бути підтоплення, але на такі масштаби ніхто не розраховував. Збитки ми ще не підраховували.

Сільський голова розповідає, розраховувати селу на якусь компенсацію від держави не слід. Стихія неодноразово випробовувала сільчан, але домогтися виділення коштів жодного разу не вдавалося.

Щоправда, чоловік зізнається, що не тільки аномальні опади рік за роком стають причиною паводків.

– Звісно, це і людський фактор. Потрібно періодично прочищати потічки та русла річок від накопиченого там сміття, – зазначає Віктор Кузьма.

Та про це люди думають тільки тоді, як доводиться рятуватися від стихії…

Нічим не кращою є ситуація і в сусідньому селі – Заріччя. Це село прийнято називати «парниковою долиною». Саме звідси на прилавки всієї України потрапляє перша зеленина, городина, ягоди та фрукти. Мешканці – у шоці від стихії. Рятують свої теплиці та оселі. Кажуть, про цьогорічний урожай можна забути. 80% теплиць – затоплено.

Місцеві просто стоять біля своїх парників, із жалем дивляться на те, як вода змиває їхню роботу, а відтак і заробіток.

У родини Васько кілька парників. Це їхній заробіток, справа життя. Рік за роком сім’я вирощує овочі, а далі продає. Зараз висадили перець.

– Вода вимила геть усе. З того перцю вже нічого не буде. Ми так наробилися коло тих парників! І все дарма! Потрібно буде знову починати все спочатку. Навесні ми завезли дев’ять камазів глини. Один камаз – 2,5 тис. грн. Тепер потрібно знову везти глину, садити, копати. А коли вода зійде і це все підсохне  – взагалі не зрозуміло, – розповідає жителька села Заріччя, Василина Васько.

Найгірше те, що вода продовжує підніматися, і найближчими днями очікується нова хвиля опадів. У сільраді нам розповіли, що наразі підтоплено близько 50 дворогосподарств, 3 будинки і 800 га парників. Тож можна говорити, що урожай знищено. А це – головний заробіток місцевих. На якусь компенсацію годі чекати. За всі роки голова села Марина Васько не пам’ятає, щоб їм виділяли якісь кошти.

Цього не пам’ятають і місцеві. Люди з недовірою показують свої затоплені оселі. Кажуть, сподіватися все одно немає на кого, окрім як на себе.

– Я вже втомився робити ремонт у себе на кухні. Гляньте, рік за роком одне і те ж. Ми вже навіть звикли, але все одно страшно. Вода на кухні по коліна, – розповідає Василь Попович і веде нас на кухню. Дійсно все у воді. Ми заходимо у високих гумових чоботах.

Його дружина, пані Ольга, готує. Жінка розповідає, що до всього можна звикнути, навіть до води. Заздалегідь котел господарі розмістили високо на стіні, а газ поставили на пластмасові піддони. Утім після паводку – купи болота. Та й висушити приміщення дуже тяжко. А про урожай і теплиці вже й говорити нема що. Усе забрала вода.

Тож наслідки повені на Закарпатті дійсно плачевні. Насамперед шкода людей, які сам на сам залишаються зі стихією.

А ось причини потрібно розглядати в комплексі, стверджують екологи. І тут мова йде не тільки про вирубку лісів, але й про тотальну забудову заплавних земель, а також небажання громад періодично прочищати потічки та русла від накопиченого там сміття.

Тож закарпатці самі собі шкодять, а потім скаржаться на стихію. І хоч річки та потічки поволі повертаються у звичні русла і здається, що найстрашніше залишилося позаду, закарпатці наступають на одні й ті ж граблі. Край не підготовлений до таких екстремальних ситуацій. Як держава, так і влада на місцях належним чином не забезпечують область всіма необхідними засобами для попередження та боротьби з великою водою.

Христина БІКЛЯН

ВІДЕО: Дмитро МИСЬ