Закарпатка, що вбила чоловіка… віником, проведе за ґратами 5 років

При думці про жінку з віником в уяві виникає образ або містичної героїні з казок, здатної літати на пристрої для підмітання, або господарки, яка наводить лад у хаті, але аж ніяк не молодої тиранки. Утім саме віник став знаряддям убивства для 25-річної мешканки Горінчева.

Хотіла, як краще, а вийшло, як завжди?

Олена Василенко жила у співмешканця в Липчі. Молода жінка мала доволі агресивний норов і полюбляла заглянути до чарчини.

Того фатального дня, 2 червня, уже зранку вона була «веселою». Напередодні загуляла з іншим, тож через ревнощі між жінкою та її громадянським чоловіком виник конфлікт. Утім Олена з’ясовувала стосунки дуже бурхливо й емоційно. Їй не подобалося, що Василь має власну думку і намагається її відстояти, та ще й дорікає їй у зраді.

На той час у 31-річного чоловіка були проблеми зі здоров’ям, він протягом двох тижнів навіть не вставав із ліжка. Тож жінка, відчуваючи явну перевагу в силі, схопила віника й почала лупцювати ним бідолашного.

Оговтавшись, побачила, що Василь непритомний. Його одяг, подушка та стіни були закривавлені. А в руках вона тримала поламану палку-катівню… того ж таки віника.

Олена збагнула, що накоїла щось страшне, вийшла з будинку, сіла на сходи й задумалась. Тим часом навідатися до сина вирішила 64-річна мати. Жінка сказала пані Марії, щоб зайшла в помешкання й подивилася, що вона зробила з Василем.

Досі говорити про ті події Марія Кривчук не може без тремтіння голосу, бо на очі спливають сльози, а рани все ще кровоточать.

– Була приблизно 9-та ранку. Я зайшла до кімнати. Василь лежав на дивані бездиханним. Його обличчя було в крові. Я вибігла з будинку й, не тямлячи себе, помчала до сусідів. Вони ж і викликали працівників поліції, – розповідає пані Марія.

А молода вбивця свою вину визнала лише частково. Суддівську колегію вона запевняла, що не мала наміру відбирати життя у Василя, прагнула його лише провчити.

Замість 15 отримала всього 5 років покарання

Про резонансний злочин у Хусті говорили всі. Громадськість дивувалася, як може бути представниця прекрасної половини людства, жінка, створена для того, аби давати, а не віднімати життя, настільки жорстокою…

І поліція, і прокуратура кваліфікували злочин як умисне вбивство. Однак захисник обвинувачуваної наполягав на перекваліфікації правопорушення на умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

– Замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом, коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає наслідки й бажає його настання. Однак Олена не мала наміру вбивати Василя. Крім того, у висновку медичного експерта зазначено, що смерть настала внаслідок дисимінованого туберкульозу легень, який призвів до розвитку легенево-серцевої недостатності, інтоксикації організму, що й стало безпосередньо причиною смерті. Дії обвинувачуваної можна трактувати як заподіяння шкоди здоров’ю, діяла вона з неконкретизованим умислом, тим більше, що між нею та її чоловіком напередодні трагедії виник конфлікт побутового характеру, – зауважив Іван Боровський.

У той же час за місцем проживання Олена характеризується вкрай негативно, сусіди кажуть, що вона могла собі дозволити вдарити й свекруху, в якої, між іншим, Василь був єдиною дитиною.

Отже, врахувавши всі обставини злочину, Хустський районний суд виніс вердикт визнати Олену Василенко винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити їй покарання у вигляді п’яти років розбавлення волі.

Життя за ґратами, можливо, спонукає молоду вбивцю до переосмислення цінностей. Однак, на жаль, Василя вже не повернути… а старенька мати до сьогодні побивається за сином.

Марина АЛДОН