Осінній поводок на Закарпатті як наслідок недбальства і безвідповідальності

Майже місяць минув з того  часу, як нищівний паводок пронісся Закарпаттям, а оговтуватися від нього доводиться й донині. Тільки за два дні, 21–22 листопада, висока вода наробила чимало лиха в Міжгірському, Рахівському і Тячівському районах. Було підтоплено будинки, зруйновано мости й дамби, змито дороги.

І хоч річки та потічки вже давно повернулися у звичні русла і здається, що найстрашніше залишилося позаду, люди до сих пір продовжують ліквідовувати наслідки стихії. Горяни цілодобово сушать свої будинки та

моляться, аби не вдарили сильні морози. На допомогу від держави особливо не розраховують, усе роблять самотужки.

«Нічийну» дорогу лагодять підприємці

…Дорога на гірськолижний Драгобрат екстремальна, а після паводку й поготів. Тоді бурхливий потік вийшов із берегів і пошкодив близько 700 метрів шляху. Тепер на гірськолижний курорт можна добратися на позашляховику по трьох різних напрямках, однак пошкоджена дорога вважається найкоротшою та найкращою.

Боячись, що лижний сезон може бути зірвано, підприємці за власний кошт взялися за ремонтні роботи. Завдяки цьому вдалося  досить швидко відновити проїзд. Щоправда, на дорозі все ще тривають роботи з ліквідації наслідків повені – всюди на шляху  можна зустріти робітників та техніку. Однак машинам, які проїжджають, вони не заважають.

На думку очільника управління туризму та курортів Закарпатської ОДА Дениса Мана, нічийну дорогу на Драгобрат має взяти на баланс Ясіня.

«Як з’ясувалося, цей шлях знаходиться на балансі Ясінянського лісгоспу, котрий ним майже не користується, – повідомив посадовець. – Оскільки дорогою не опікується служба автомобільних доріг області, то підприємці відремонтували її за власні кошти. Ми будемо працювати над тим, щоб цю дорогу взяло на баланс селище Ясіня. А вже тоді спробуємо виділити кошти для її капітального ремонту. Там має бути якісна дорога. Щоб кожен охочий міг виїхати на Драгобрат власною автівкою».

Паводок обійшовся в 30 млн грн

Та дорога на Драгобрат далеко не єдина, яка зазнала удару нищівної стихії. Пошкоджено та зруйновано автошляхи у Воловецькому, Міжгірському, Рахівському й Тячівському районах.

«Загалом ідеться про 5,6 км доріг, понад 2 тис. кубометрів підпірних стінок, 9 мостів. Крім того, нанесено селів на дороги в обсязі понад 4 тис. кубометрів. Згідно з актами комісійних оглядів, орієнтовна вартість завданих дорожньому господарству збитків становить 21 млн 596 тис. грн. Вартість відновлення пошкоджених та зруйнованих ділянок доріг і споруд у постраждалих районах сягає 52 млн 647 тис. грн», – поінформував начальник Служби автомобільних доріг Михайло Попович.

Окрім того, швидкоплинний паводок пошкодив та частково зруйнував 3,9 км нереконструйованих захисних дамб та 1,86 км берегоукріплень. Сума збитків становить 11,9 млн грн. Орієнтовна вартість відновлювальних робіт – 86,7 млн грн, із них 6,7 млн – на розчистку русел річок.

«Фахівці Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса обстежили захисні дамби, берегоукріплення тощо. Спеціалісти визначили три критичні ділянки, де необхідно провести невідкладні роботи з ліквідації паводку на р. Тересва в селах Калини та Нересниця, на р. Мокрянка в с. Руська Мокра, – повідомив начальник Басейнового управління водних ресурсів р. Тиса Володимир Чіпак. – Загальна кошторисна вартість невідкладних робіт лише на цих трьох об’єктах сягає 2,8 млн грн».

Тож комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій під головуванням в. о. голови Закарпатської ОДА Олександра Петіка повідомила, що орієнтовні збитки становлять понад 34 млн грн. Зокрема по водогосподарському комплексу області – 11,9 млн. грн, по об’єктах Служби автомобільних доріг – 21,6 млн грн, по об’єктах електромереж області (Міжгірський, Тячівський та Рахівський райони) – 530 тис. грн, газопостачання (Хустський район) – 650 тис. грн.

Сміття, яке не знає кордонів

Окрім матеріальних втрат, паводок приніс з собою тонни сміття. Пластикові пляшки, целофанові пакети, різноманітна макулатура, пістрявий мотлох – чого тільки не побачиш на берегах Тиси та інших річок області. Усі ці побутові відходи спокійно лежать собі викинуті на сушу й ніби чекають нової мандрівки. Зазвичай вода несе їх за кордон – в Угорщину та Румунію.

Іноземні ЗМІ публікують шокуючі фото «подарунків» з України, а комунальні служби, важко зітхаючи, розчищають цілі острови з відходів.

«Звісно, для Угорщини – це далеко не радість, – коментує ситуацію консул Генерального консульства Угорщини в Ужгороді Ласло Віда. –

Від сміття, яке прибуває до нас по Тисі й зазвичай осідає в містечку Кішкьо, страждають флора і фауна країни. Окрім того, утилізація – це додаткові витрати».

За словами консула, проблема залишається невирішеною років із 20 і вимагає комплексного розв’язання. Треба, щоб не тільки змінювалася ментальність закарпатців, особливо жителів гірських районів краю, які звикли скидати всі побутові відходи в річку, але й був цивілізований підхід влади області до згаданого питання. Зокрема слід налагодити збір сміття в цих районах, насамперед у маленьких містах та селах.

«Якщо Україна хоче інтегруватися в Європейський Союз, це має бути одне з основних завдань. Коли Угорщина вступила в ЄС, то насамперед ми навели лад у сфері екології. Збудували багато підприємств з переробки відходів, запровадили селективний збір сміття. Я думаю, що влада Закарпаття усвідомлює всю глибину цієї проблеми, тож робитимуться якісь конкретні кроки для її вирішення», – підсумував Ласло Віда.

 А тим часом кожному з нас потрібно пам’ятати, що сміття має всі шанси пережити нас. Адже пластик розкладається в середньому 4000 років, поліетиленові пакети – 200, консервні бляшанки – до 80. Тож аби навести лад зі сміттям, кожному потрібно починати з себе.

Останнім часом можна спостерігати, що «велика вода» не жаліє Закарпаття. Паводки попередніх років підтверджують, що закарпатці наступають на одні й ті ж граблі. Край не підготовлений до таких екстремальних ситуацій. Як держава, так і влада на місцях належним чином не забезпечують область всіма необхідними засобами для боротьби з паводками. Береги річок розмиті, немає належних укріплювальних споруд, підготовлених людей і потрібного інвентарю. Більшість дамб збудовані ще в 60-ті роки, схожа ситуація і з берегоукріпленнями. Тож в області не попереджують паводки, а борються з їхніми наслідками. І так щоразу.

Що вже казати про русла річок, які переповнені всяким непотребом. Адже його без будь-яких обмежень скидають у річку. Тож нарікання наших європейських сусідів обґрунтовані. Потрібно нарешті зрозуміти: природа милостива до дбайливих, розумних і працьовитих господарів.

Христина БІКЛЯН