Суд став на сторону забудовника, який зруйнував будинок Фунданича в Ужгороді

Найгучніший минулорічний будівельний скандал в Ужгороді – знесення будинку торговця Циріла Фунданича на вулиці Волошина – здається, закінчився програшем громади. Виявляється, ще у листопаді минулого року забудовник Сергій Фаркаш виграв суд, рішення якого чітко зазначає: будинок не був пам’яткою архітектури, тому міг бути знесений. Як так сталося, і що з будинком буде далі – виясняв “Про Захід”.

Коротко нагадаємо: старовинний будинок 1900 року зведення, в якому у міжвоєнний період працював магазин ужгородського торговця Циріла Фунданича, знесли у червні минулого року. Спочатку там розібрали дах, потім відбили ліпнину і зняли красиві дерев’яні ворота, а потім і взагалі екскаватором демонтували половину будівлі. Громадськість, яка сподівалася на реконструкцію красивої, але роками занедбаної будівлі, ці роботи неабияк збурила, адже будинок Фунданича був однією з родзинок вулиці Волошина, біля якої завжди зупинялися групи туристів. Цінність будинку полягала і в єдиній збереженій довоєнній вивісці з прізвищем власника магазину.

Коли половину будинку на замовлення власника, бізнесмена Сергія Фаркаша, знесли, у продовження робіт втрутилася обласна прокуратура і Державна архітектурно-будівельна інспекція. Почали розбиратися у справі, і тоді виявилося, що Сергій Фаркаш подав на погодження консультативної ради з охорони культурної спадщини при голові Закарпатської ОДА проект, за яким обіцяв зберегти фасад першого поверху будівлі, звівши додатково другий поверх. Тоді забудовник отримав дозвіл на реконструкцію будівлі з надбудовою другого поверху, але на ділі, ні про яке збереження фасаду першого поверху не йшлося – його просто понищили екскаватором.

Ужгородська місцева прокуратура, зважаючи на резонанс, якого набула ця подія, та порушення Закону України “Про охорону культурної спадщини”, розпочала кримінальне провадження за фактом знищення історичного будинку на вулиці Волошина, 47, наклавши заборону на продовження демонтажних робіт. Але забудовника це не зупинило і вже незабаром будівля була знищена остаточно.

Що стало причиною такого ігнорування початкового плану реконструкції, днями пояснив “Про Заходу” відповідальний за здійснення авторського нагляду будівництва Іван Тегза. За його словами, першочергово власник будівлі Сергій Фаркаш справді хотів зберегти фасад першого поверху більш ніж сторічної будівлі, але ще на старті робіт виявилося, що зробити це просто неможливо, оскільки у фундаменті є велика тріщина і він просів на цілих 5 сантиметрів. У великих тріщинах були і стіни фасаду, до того ж у них виявили грибок. Загалом, за словами Івана Тегзи, стіни будинку були у такому стані, що легко кришилися голими руками. Незрозуміло одне: чому ці обстеження проводили не на стадії планування будівлі і затвердження дозволу на реконструкцію, а вже після, на старті будівельних робіт?

Те, що будинок Фунданича справді перебував у дуже занедбаному стані, є болючою, але правдою. Про визнання ще у 2012-му році будівлі аварійною розповідав нам і попередній її власник, шкільний учитель Ленард Іллар. Він казав, що підтримувати нормальний стан будинку з кожним роком ставало все важче, бо з невідомої причини стіни будівлі постійно набиралися вологи, тож проживати там було неможливо через сирість. Сергій Фаркаш, купуючи цей дім, обіцяв пану Ленарду реконструювати його, але, за думкою одних, не зміг, а за думкою інших, просто не захотів цього зробити. Мовляв, для нього значно простіше було знести старий будинок, ніж вкласти у його порятунок великі кошти.

Коли стало зрозуміло, що будинок втрачений і його вже не повернути, постали інші питання: чи порушив пан Фаркаш закон, і чи буде за це покараний? На думку управління охорони культурної спадщини ОДА, закон був порушений однозначно. По-перше, будинок Фуданича ще у 2011-му році наказом тоді ще управління культури був внесений до списку нововиявлених пам’яток архітектурної спадщини, є він у списку нововиявлених пам’яток і в історико-архітектурному опорному плані, який на замовлення міськвиконкому розробили для Ужгорода ще у 2014 році. Це означає, що зносити будівлю Сергій Фаркаш не мав права. Однак підприємець вирішив скористатися шпаринкою у нормативах і подав позов до суду із вимогою скасувати наказ управління культури ОДА, який вніс будинок Фунданича у список нововиявлених пам’яток архітектури.

Шпаринка полягає у тому, що той список нововиявлених пам’яток з 2011 року так і не був внесений до Державного реєстру пам’яток. Чому так сталося – пояснив “Про Заходу” спеціаліст з охорони культурної спадщини обласного управління Томаш Сопко. Річ у тім, що наразі в Україні формується новий Державний реєстр, і аби внести до нього пам’ятку, потрібно виготовити нову докладну пам’ятко-охоронну документацію, а це додаткові кошти і час. Так, наразі з 1800 пам’яток на території Закарпаття до Державного реєстру за новими вимогами внесені лише 55. Робота просувається, але повільно.

Саме на тому, що будинок Фунданича не був офіційно внесений до Державного реєстру пам’яток і не мав охоронного номеру, і побудував Сергій Фаркаш свій судовий позов до управління культури ОДА. На основі цього суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Сергій Рейті 10 листопада 2017-го скасував один пункт наказу управління культури ОДА, яким будинок Фунданича був внесений до списку нововиявлених пам’яток архітектури. Таким чином формально ця будівля за документами стала не історичною, а звичайною, яку власник міг знести. Те, що будинок Фунданича значиться пам’яткою і в міському історико-архітектурному опорному плані, суд до уваги не взяв.

Саме на рішення суду посилається відповідальний за здійснення авторського нагляду будівництва Іван Тегза, коли ми говоримо з ним про недотримання затвердженого паспорту будівлі. Якщо на паспорті, вивішеному на будівельному паркані перед колишнім будинком Фунданича, видно будівлю, яка першим поверхом копіює вже знесену, то на ділі бачимо зовсім інше планування. Іван Тегза пояснив: оскільки ця будівля судом визнана не пам’яткою, власник не зобов’язаний дотримуватися затвердженого плану і може його підкоригувати. “Але коригування стосується другого поверху, там ми трохи симетрії додали. А перший поверх залишимо таким, як був. Той отвір, який є зараз, нам потрібен був, аби транспорт міг проїхати, ми повернемо вікна, а скульптор Андрій Возницький відновить ліпнину. Все буде добре! Нам теж, повірте, було шкода стару будівлю, але її неможливо було врятувати”, – запевнив будівельник.

Отже, план будівництва зараз перебуває на стадії коригування, роботи на об’єкті поки припинені. Першому поверху обіцяють повернути вигляд, затверджений паспортом, другий – трохи змінять. От тільки відомий скульптор і реставратор Андрій Возницький на питання “Про Заходу” відповів, що наразі конкретних домовленостей про відновлення ліпнини у нього з власником будівлі немає. На старті робіт справді були такі розмови, скульптор навіть зняв з будівлі зразки ліпнини, які показав нам. Зберіг Андрій Возницький і дерев’яні ворота будинку Фунданича. Те, що власник будівлі хотів просто викинути, нині прикрашає помешкання скульптора.

То невже на цьому і закінчилася війна за будинок Фунданича? Обласна прокуратура запевняє, що ще ні. “Прокуратурою подано апеляційну скаргу на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду, який своїм рішенням задовольнив позов забудовника. Прокуратура не погоджується з таким рішенням суду і доводитиме, що вказана постанова суду є незаконною та підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права”, – йдеться у офіційному коментарі прес-служби прокуратури.

Під час апеляції прокуратура апелюватиме до того, що за Законом України “Про охорону культурної спадщини”, об’єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію, як пам’ятки, вноситься до Переліку об’єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об’єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об’єкта або уповноважений ним орган (особу). Переліки об’єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини. Тобто, про Державний реєстр не йдеться, досить, аби об’єкт був занесений до переліку об’єктів культурної спадщини. Крім того, спірна будівля знаходиться в межах історичного ареалу міста Ужгорода і є складовою частиною пам’ятки містобудування і архітектури місцевого значення “Замкова гора”. Тож прокуратура має кілька важелів, на яких наголошуватиме вже в апеляційному суді, повідомляє “Про Захід”.

Фото – “Про Захід”, Віталія Глаголи, Сергія Денисенка, Ростислава Татомира