Відлуння смертельного ДТП, або Шляхетне рішення родини

Минуло трохи більше двох тижнів з моменту трагедії біля ЗОШ № 2, де в ДТП поблизу пішохідного переходу загинув 4-річний хлопчик.

Нагадаємо, дитина потрапила під задні колеса автомобіля, і травми, спричинені наїздом, були несумісні з життям. Хлопчик помер у кареті швидкої допомоги.

Днями в інтернет-виданнях оприлюднили матеріал про звернення батька дитини до Миколи Журавльова, військового комісара Ужгородського ОМВК, із клопотанням посприяти в справі. Той, у свою чергу, направив звернення до Ужгородської прокуратури з проханням належного реагування та розгляду цієї справи.

У матеріалі також ідеться про погрози на адресу Івана Богенчука, батька загиблого хлопчика, та пропозицію матеріального відшкодування у зв’язку зі смертю сина.

«Карпатський об’єктив» зв’язався із представником водія, що скоїв наїзд на Іванка. У телефонній розмові чоловік заперечив факт погроз. Із водієм нам не вдалося поговорити, оскільки він, за словами представника, перебуває в глибокій депресії та морально виснажений. До того ж у самого водія теж троє дітей, і він також був залучений до проведення антитерористичної операції на Сході країни, тому цілком зрозумілий його стан.

Читайте також: Подробиці смертельного ДТП біля ужгородської школи. ВІДЕО

Але Микола Журавльов зустрівся із журналістом і докладно пояснив ситуацію. «Іван Богенчук звернувся до мене з проханням продовжити відпустку у зв’язку зі смертю сина Івана 2007 р. н. Того ж вечора він зателефонував мені й повідомив про призначену йому невідомою особою зустріч. Звісно, я пішов із ним. Зустрілись о 20.00 біля магазину «Зіна», що на вулиці Підзамковій. З’ясувалося, це був представник водія. Він доволі агресивно спілкувався, і ми завершили зустріч». Після перемовин на адресу Івана Богенчука почали надходили погрози. Про це він склав заяву та вказав номер, з якого телефонували.

Походження телефонних дзвінків невідоме, з’ясовувати його родина Богенчуків не захотіла. Стосовно водія, причетного до ДТП, справою займаються відповідні органи, наразі тривають експертизи.

Однак батько хлопчика виявився шляхетною людиною. Він пояснив, що судовими справами, тюрмою та розправами сина все одно не повернути. Тож прийняв надзвичайне рішення, яке не тільки збереже життя іншим дітям, але й слугуватиме кожному водієві нагадуванням про випадок на переході. Іван попросив водія та фірму, де він працює, установити з обох боків пішохідного переходу біля ЗОШ № 2 обмежувачі швидкості, так звані «лежачі поліцейські», та допомогти в погашенні кредиту.

Залишилося сподіватись, що на цьому невдалому перехресті, де вже траплялася не одна пригода, установлять засоби, завдяки яким водії безпечно кермуватимуть, а пішоходи без жаху ступатимуть на зебру.

Хто винуватий, з’ясовувати не нам, але допоки в наших серцях живуть співчуття та небайдужість, ми залишаємося людьми.

Софія ПЕКАРОВИЧ