Офіційна інформація про 3 випадки захворювання на менінгіт в ужгородській школі

Як повідомила «Карпатському об’єктиву» лікар-епідеміолог Лариса Зарембо в Ужгороді зареєстровано три випадки менінгококової хвороби у дітей, що навчаються в ЗОШ №1 (початкові класи).

Фахівцями Ужгородської міськрайонної філії ДУ «Закарпатський обласний лабораторний центр МОЗ України» своєчасно проведено епідрозстеження вогнища як за місцем проживання, так і за місцем навчання хворих. З 06.02.2017 року в одному із класів ЗОШ №1 введено комплекс протиепідемічних та дезінфекційних заходів, в т.ч. обмежувальні заходи до 18.02.2017 року.

Звертаємо увагу що під «обмежувальними заходами» слід розуміти не повну ізоляцію контактних учнів класу від оточуючих, не закриття школи, а обмеження їх від тісного спілкування з друзями, знайомими; медичний нагляд за контактними особами в межах карантинного періоду, який становить 10 днів. З метою розірвання механізму передачі збудника інфекції серед учнів та вчителів закладу запроваджено комплекс протиепідемічних та дезінфекційних заходів, які передбачають: вологе прибирання приміщення класу з використанням дезінфекційних засобів, багаторазове провітрювання, опромінювання приміщення УФ та бактерицидною лампами.

В епідемічному осередку було виявлено особи, що спілкувалися з хворим протягом останніх 10 днів. Бактеріологічно обстежено на менінгокок 98 контакних осіб як по домашньому вогнищу так і по місцю навчання. За результатами лабораторного дослідження у двох учнів виявлено позитивний результат, які були госпіталізовані в Обласну клінічну інфекційну лікарню з діагнозом «Менінгококовий назофарингіт». Один контактний вчитель ЗОШ №1 госпіталізований в ОКІЛ з діагнозом «носій N. Meningitidіs».

Епідрозстеження інфекційних вогнищ триває.

Довідково.

Менінгококова інфекція це гостре інфекційне захворювання, яке характеризується різноманітністю клінічних проявів, поширеним здоровим носійством збудника, інколи ураженням мозкових оболонок.

Актуальність менінгококової інфекції визначається поширенням її в усіх країнах світу.

Збудником інфекції є бактерія Neisseria meningitidis. Збудники нестійкі в навколишньому середовищі: під впливом дезінфекційних засобів гинуть за 1-2 хв. пряме сонячне світло інактивує бактерії за 2-8 год., ультрафіолетові промені – миттєво.

Збудник проникає в організм людини через слизову оболонку дихальних шляхів. Інкубаційний період триває від 2 до 10 днів (в середньому 2-4 дні). В більшості випадків зараження супроводжується короткочасним бактеріоносійством, рідко виникають інші форми захворювання: менінгококовий менінгіт, менінгококцемія, менінгококовий назофарінгіт, пневмонії, ендокардити і артрити.

До симптомів менінгококової інфекції відносять закладеність носа, катаральні явища, загальну слабкість, сильний головний біль, підвищення температури тіла до 38-39°С. Найбільш характерним симптомом є симетрична геморагічна висипка, що з’являється на 1-2 день хвороби. Висипні елементи мають форму судинних зірочок до кількох сантиметрів в діаметрі. Типова локалізація висипу – бокові поверхні тулуба, сідниці, кінцівки.

Носійство менінгококів зустрічається досить часто. В періоди епідемічних підйомів збудника виділяли у 35-43%, при спорадичній захворюваності – менше ніж у 1% здорових осіб. Найбільший рівень носіїв виявляють у сім’ях хворих на менінгококовий менінгіт. Носійство може протікати без порушень стану організму, але інколи воно проявляється специфічним назофарингітом, ринітом та іншими ознаками інфекції.

Менінгококовий менінгіт виникає у невеликої кількості інфікованих осіб. Розвитку цієї форми інфекції сприяють ослаблення резистентності організму внаслідок дії несприятливих чинників навколишнього середовища, наявність супутніх важких хвороб або імунодефіцитного стану. В цих випадках менінгококи із носоглотки по лімфатичних шляхах або через кров проникають в спинномозковий канал, спричиняючи клініку гнійного менінгіту, або навіть, менінгококцемії.

Сприйнятливість людей до зараження менінгококами є загальною і низькою. Після перенесеної менінгококової інфекції в крові з’являються специфічні антитіла. Імунітет формується не тільки у хворих, але є у здорових носіїв збудника.

Джерелом збудника інфекції є хвора людина або бактеріоносій. Останні відіграють основну роль у підтримці епідемічного процесу і збереження збудника в природі. Механізм передачі збудника – крапельний, проте він є менш активним ніж при грипі, вітрянці, кору. Збудники, які містяться в носоглотці, виділяються з крапельками слизу при диханні, кашлі, чханні та розмові. У закритих колективах (дитячі дошкільні заклади, інтернати, казарми) інфікованість пов’язана з тіснотою, скупченістю людей, іх тривалим спілкуванням. Нестійкість менінгококів в навколишньому середовищі пояснює неможливість передачі збудника пиловим шляхом.

Захворюваність на цю інфекцію максимально підвищується у лютому – березні, не залежно від географічного розташування та кліматичних умов.

На цю інфекцію хворіють усі вікові групи населення, однак основну масу становлять діти від 5 до 14 років.

При менінгококовій інфекції проводиться специфічна антибіотикотерапія та патогенетичне лікування.

У дитячих дошкільних закладах, дитячих будинках, школах – інтернатах, дитячих санаторіях, школах (класах) встановлюють обмежувальні заходи на термін 10 днів від моменту ізоляції останнього хворого. Забороняється прийом нових тимчасово відсутніх дітей, а також перевод дітей і персоналу із однієї групи (класу) в іншу.

Менінгококова інфекція – гостра інфекційна хвороба, що викликається збудником, який називається менінгококом, і характеризується клінічними проявами у вигляді запалення слизової оболонки носоглотки (назофарингіту), мозкових оболонок (менінгіту) і зараження крові (сепсису).

Джерелом інфекції є хвора людина (особливо при менінгококовому назофарингіті), яка виділяє збудників протягом 3-4 тижнів, а також бактеріоносії (тобто, люди, які не мають ознак хвороби, але розповсюджують менінгококи, які знаходяться в носоглотці). Хворі з іншими клінічними формами заразні лише в тих випадках, коли менінгококи є на слизовій носоглотки. Бактеріоносійство може тривати 2 – 6 тижнів. На одного хворого припадає до 2000 носіїв і більше.

Механізм передачі інфекції повітряно-крапельний, при якому збудник виділяється назовні при кашлі, чиханні. Максимальна кількість захворювань припадає на лютий – квітень. Хворіють люди різного віку, найчастіше діти до 10 років. Спостерігаються як окремі випадки, так і епідемічні спалахи захворювання у дитячих колективах, гуртожитках, казармах. Періодичність спалахів складає 10-30 років.

Прихований період коливається від 2 до 10 днів, у середньому він складає 3-4 дні.

Менінгококовий назофарингіт зустрічається найчастіше. Початок гострий: хворі скаржаться на загальну слабкість, головну біль, закладення носа, нежить. При огляді горла виявляється почервоніння носоглотки, набряк та збільшення мигдаликів. Температура тіла може залишатися нормальною, але здебільшого підвищується до 38о С і вище. Гарячка триває лише 1-3 дні. Хворі, як правило, почуваються задовільно і швидко одужують.

• ​ Ніяких специфічних проявів менінгококовий назофарингіт немає. Однак він може бути початком більш важких форм хвороби, таких як менінгококовий менінгіт та менінгококовий сепсис.

Менінгококовий менінгіт розпочинається раптово: підвищується температура тіла, з’являються дуже сильний головний біль та блювання без нудоти. У більшості хворих на 2-5 день з’являється висипка, виникають корчі (частіше у малих дітей). Типова поза хворого – на боці з приведеними до живота колінами і відкинутою назад головою.

Менінгококовий сепсис розпочинається теж раптово. Гарячка досягає 38-39о С. Одночасно виникають інші ознаки інтоксикації: загальна слабкість, головний біль і біль у м’язах спини та кінцівок, спрага, блідість. Через 4-6 годин з’являється висипка неправильної форми і різних розмірів, частіше у вигляді зірочок; забарвлення висипки різноманітне. Висипань багато, переважно на сідницях, стегнах, гомілках, тулубі.. Характерні також крововиливи в склери, кон’юнктиву, слизову оболонку зіву; маткові, носові, шлункові кровотечі. Часто уражаються суглоби, переважно дрібні. Можуть з’явитися корчі, розлади свідомості, ураження нервової системи. В тяжких випадках хворі втрачають свідомість.

• ​ Прогноз при ранньому і правильному лікуванні благополучний.

При важких формах та несвоєчасному початку лікування можливі випадки смерті. Причиною смерті найчастіше стає набряк головного мозку. Хворі, які перенесли важкі форми менінгококової інфекції, повинні знаходитися під наглядом дільничного лікаря з періодичними консультаціями невропатолога, психіатра, окуліста.

При групових захворюваннях і в закритих колективах накладають 10-денний карантин, включаючи медичний огляд і щоденне вимірювання температури тіла. В оточенні хворого проводять бактеріологічне дослідження усіх контактних осіб. Дітям віком до 7 років з профілактичною метою вводять імуноглобулін.

• ​ Виявлені носії та хворі на назофарингіт підлягають лікуванню.

З метою специфічної профілактики в період епідемічного неблагополуччя застосовують менінгококову вакцину дітям від 1 до 7 років включно, учням ПТУ і перших класів шкіл-інтернатів, студентам перших курсів інститутів та технікумів. При зростанні рівня захворюваності до 20 випадків на 100 тисяч населення вакцинацію проводять поголовно. Контактним в епідемічному осередку для екстреної профілактики вакцину вводять у перші 5 днів після виявлення першого випадку важкої форми менінгококової інфекції.