Мукачівець у будинку матері добив до смерті знайомого

Напідпитку нерідко наші краяни втрачають контроль над собою. Надмір емоцій у декого стає причиною агресії і некерованої поведінки. Прикро, що такі випадки іноді закінчуються вкрай трагічно.

Влітку минулого року моторошне вбивство сталося у Мукачеві. 36-річний місцевий мешканець вирішив помірятися силою з 40-річним знайомим. Побив нещасного так, що той помер на місці. Сам же винуватець накивав п’ятами і хотів сховатися від відповідальності. Проте не вдалося. Про деталі цієї трагедії у матеріалі «Карпатського об’єктива».

Поламав ребра і задушив

Вбивство сталося 28 червня минулого року. Двоє приятелів під час застілля посварилися. Пиячили вони в будинку матері Андрія (імена дійових осіб із етичних міркувань замінено). 40-річний Василь, коли йшов у гості до Марії, не думав, що цей його візит буде останнім у житті.

Як зазначено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, гостилися мукачівці в 2-ї по 6 годину 36 хвилин. Але спільні посиденьки між приятелями переросли у сварку. Тож Андрій «перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, маючи прямий умисел на умисне позбавлення життя потерпілого, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій та незворотність наслідків у вигляді смерті» наніс Василю «множинні удари в область голови, шиї, грудної клітки, черева та кінцівок, а також здавлював йому шию», через що нещасний помер.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи, смерть чоловіка настала «внаслідок механічної асфіксії з розвитком гострої дихальної недостатності». Крім того, на його тілі було тілесні ушкодження у вигляді переломів ребер, розриву печінки, «гострої емфіземи легень, переповнення кров`ю правих відділів серця, повнокров`я внутрішніх органів, переломів правого та лівого великих ріжків під`язикової кістки» та ряд інших, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Зрозумівши, що приятель мертвий, мукачівець втік з місця злочину. Проте правоохоронці його швидко відшукали.

Товаришували з самого дитинства

У суді свою провину Андрій так і не визнав, наголошуючи, що Василя знає ще зі школи і приятелював із ним.

«Він часто залишався в мене ночувати, – переконував він. – Бувало й таке, що позичав у мене гроші та речі. 27 червня приблизно о 16 годині він зателефонував і запросив на річку покупатися та відзначити свій день народження. Зустрілися ми на набережній. Попередньо купили в магазині пляшку горілки та чотири пляшки пива. Покупалися, випили і пішли додому до матері. Через 30 хвилин я помітив, що загубив гаманець і ми повернулися на річку. Було десь 19 годин. О 20-й були вдома у мами. Дорогою знову купили пляшку горілки та дві пляшки пива. Матері вдома не було. Приблизно о 23-й повечеряли і почали розмовляти про домашні проблеми Василя. Було пізно і я постелив йому на кухні, а сам пішов у іншу кімнату відпочивати. Ми були тільки удвох. Десь о другій годині ночі почув гуркіт у кухні. Пішов подивитися, що трапилося. Побачив, що Василь розбив стіл та стоїть поряд. Зробив йому зауваження. У відповідь він ударив мене пляшкою по голові. Після цього я почав виганяти його з хати, аби йшов до себе додому. Виштовхав на подвір’я і пішов відчинити ворота. Відтак повернувся в будинок. Через деякий час зрозумів, що Василь нікуди не пішов. Він повернувся та попросив вмитися, пішов до ванної кімнати. Згодом я помітив, що він «нагадив» у туалеті і не прибрав за собою. Знову почав сваритися. Він у відповідь вдарив мене ногою у пах. Від болю я аж зігнувся. Після того повалив Василя на підлогу в коридорі, бо він знову намагався мене вдарити. Ми почали боротися. Я охопив його тіло своїми ногами, так, щоб він не зміг рухатися і заспокоївся. Коли відчув, що він не пручається, відпустив і подивися на нього. Але Василь був непритомним. Я дуже налякався і почав приводити його до тями. Зрозумівши, що щось не так, зателефонував матері та брату. Степан приїхав через кілька хвилин і почав також надавати Василю першу необхідну допомогу, однак безрезультатно. У розпачі я вибіг на вулицю і побачив, що приїхала поліція. Дуже злякався та втік до річки. Оскільки був тільки у спідньому, то повернувся та пішов до сусіда позичити якийсь одяг. Михайло дав мені свої речі і в них я пішов до ТЦ «Епіцентр». Коли трохи оговтався, зателефонував брату і назвав місце свого знаходження. Степан повідомив його правоохоронцям. Звідти вони мене й забрали. У вчиненому каюся, усвідомлюю, що сталася трагедія, але не мав наміру чи умислу вбивати свого товариша.

Дружина Василя заявила проти кривдника цивільний позов, у якому просила стягнути з Андрія 1264500 гривень, у тому числі 88500 гривень – відшкодування матеріальної шкоди (витрат на поховання) та 1176000 гривень моральної компенсації.

«27 червня чоловіка я бачила востаннє. Пішла на роботу, а він залишився вдома. Від матері дізналася, що він пішов з дому десь о 17 годині. О 22-й телефонував, казав, що купається на річці з другом. Ще раз зателефонував о 22-й. Повідомив, що він із Андрієм у будинку його матері. О 23-й хотів поговорити з дочкою. За голосом зрозуміла, що п’яний. Додому так і не повернувся. О 8 ранку 28 червня мені сповістили, що він мертвий», – запевнила жінка.

Мукачівський районний суд визнав Андрія винним в умисному вбивстві і засудив до 7 років позбавлення волі. Також він повинен сплатити родині загиблого товариша 500 тисяч гривень моральної шкоди і 452 тисячі гривень – державі за проведення судових експертиз.

Марина АЛДОН