Пиячили у вагончику. Ужгородець після застілля зарізав знайомого

Гостина закінчилася смертю для одного і тюремною камерою для іншого. На жаль, після надмірно вжитого алкоголю часто наші краяни не керують емоціями. Якщо одним весело, або вони ідуть спати… то інші стають агресивними і намагаються з’ясовувати стосунки з оточуючими. Саме такі потім і скоюють злочини.

Подібний випадок трапився торік в Ужгороді. Нещодавно суд виніс вирок у справі. Тож що стало причиною конфлікту і як покарали винного? Про це – у матеріалі «Карпатського об’єктива».

Встромив ножа у серце

Моторошна трагедія сталася 25 лютого 2024 року у Оноківцях, у дачному масиві «Шахта». Михайло (імена дійових осіб із етичних міркувань замінено) ніде не працював і мешкав там у вагончику. Раніше проблем із законом він не мав, але один випадок перевернув усе його життя.

Тієї ночі приблизно о 0:37 він, як зазначено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, перебуваючи у своєму вагончику у стані алкогольного сп’яніння «на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажаючи, але свідомо припускаючи їх настання, тобто, діючи з непрямим умислом», стоячи навпроти Дмитра, «завдав йому кухонним ножем, який утримував у правій руці, один удар в грудну клітину, в область серця».

Згідно з висновком судово-медичної експертизи, ужгородець спричинив приятелю «проникаюче колото-різане поранення грудної клітки, з наскрізним пошкодженням серця, яке призвело до розвитку гемо перикарду», що в наслідку і стало причиною смерті. При судово-токсологічному дослідженні у крові Дмитра, було виявлено етиловий спирт в концентрації -3.78%, що свідчить про те, що він також був п’яним.

Демонстрував прийоми рукопашного бою

У суді свою провину Михайло визнав, хоча зазначив, що убивати знайомого не хотів, просто демонстрував йому «фокуси» з ножем.

«Тієї ночі ми разом розпивали спиртне, – запевнив він. – Були п’яними. На прохання Дмитра демонстрував йому прийоми рукопашного бою. При цьому тримав у руках кухонний ніж. Після кількох невдалих спроб з боку Дмитра повторити показані мною прийоми, я розізлився і наніс йому один удар в грудну клітину. Відтак він упав на підлогу і помер».

Після того, як приятель перестав рухатися, за словами ужгородця, він зрозумів, що той мертвий.

«Я викликав поліцію, – додав Михайло. – Наміру вбивати його не мав. Просто мене роздратувало те, що він не міг повторити прийоми, які йому я так старанно демонстрував».

Донька Дмитра на жодне з судових засідань так і не з’явилася, хоча виклики отримувала. Вона написала заяву про те, що просить проводити розгляд справи без її участі, оскільки перебуває за кордоном. Також жінка зазначила, що цивільного позову заявляти не буде та матеріальних претензій до Михайла не має.

Натомість знайомий родини наголосив, що донька зі своїм убитим батьком протягом останніх років не спілкувалася зовсім.

«Деталей смерті Дмитра я не знаю, але Вероніка з ним не спілкувалась, бо її батьки давно розлучилися, разом не проживали. Вона вже три роки разом зі своєю родиною живе в Угорщині і додому не приїжджає», – зізнався чоловік.

Відтак ужгородський районний суд визнав Михайла винним в умисному вбивстві Дмитра (ч. 1 ст. 115 КК України) і призначив йому покарання у вигляді 8 років позбавлення волі.

Марина АЛДОН