Як двоє хустян пенсіонерку грабували

Коли розум затуманює оковита, люди нерідко скоюють непередбачувані вчинки, вдаються до неправомірних дій і забувають про моральні цінності.

Ігор та Дмитро (з етичних міркувань усі імена в матеріалі змінено) полюбляли хильнути зайвого. В обох не склалося сімейне життя. Через дружбу із «зеленим змієм» колишні дружини навіть не дозволяли їм спілкуватися з дітьми. А зналися молодики між собою з дитинства. Росли на одній вулиці. Тож спільно вирішили й розпочати нове життя. Правда, протиправне.

Пані Валентина жила скромно, пенсії їй навіть на ліки не вистачало. Діти мешкали в інших містах, чоловіка поховала, тож, аби вижити, почала варити і збувати самогон. Клієнтів старенька завжди мала вдосталь. Та й сусіди допомагали чим могли: то на домашню горілку дріжджі давали, то варення, яке не використали, то овочі приносили. За це бабуся віддячувала їм самогоном. Сама не пила, але продавала.

– Не від доброго життя почала варити. Простіше було б сидіти й дивитися телевізор. Але коли держава на схилі літ людині дає копійки, то доводиться думати про те, де взяти гроші. Спочатку зварила самогон, коли мені ремонтували сантехніку. Почастувала майстрів. Їм сподобалося настільки, що я зрозуміла: на цьому можна заробити, – зізнається 69-річна жінка.

Ігор та Дмитро були частими клієнтами в бабусі. Алкоголь нерідко навіть брали на «бороду», тобто в борг. Тож пані Валентина знала їх як свої п’ять пальців.

Того осіннього вечора чоловіки домовилися, що один відволікатиме стару, а інший тим часом піде шукати гроші. Так і зробили. Ігор усіляко забавляв господиню, розповідав їй політичні новини та свіжі анекдоти, а його напарник тим часом нишпорив у кімнатах.

– Нам хотілося випити не бабиного самогону, а нормальної магазинної дорогої горілки, але грошей у нас не було. Тож ми вирішили пошукати їх там, де сподівалися точно знайти, – розповів 37-річний Дмитро.

Проте зірвати куш чоловікам не вдалося… не настільки бабуся була багатою, як їм здавалося. Знайшли в неї вони всього 5 тисяч 350 гривень. Забрали все й одразу ж навідалися до кафе.

– Хлопці купили в мене пляшку і пішли геть. Я лягла спати, нічого не підозрюючи, але щось на душі було неспокійно. Уранці мені привезли дрова, і я мала розрахуватися. Яким же було моє здивування, коли відкладених коштів не знайшла на місці, – з гіркотою в голосі каже пані Валентина.

Жінка підняла галас, викликала правоохоронців, а за дрова заплатив за неї сусід, гроші, звісно, позичив, однак старенька вірила в те, що невдовзі поверне свої.

Пані Валентина точно зрозуміла, хто її обчистив, адже Ігор із Дмитром були в її хаті останніми гостями. Зловмисників вирахували швидко. Вони на той час уже пропили всі пожитки старенької, але у вчиненому зізналися і навіть розкаялися. Правда, бабусі від цього легше не стало, бо гроші нічні візитери повернули їй аж через півроку.

За скоєне ж їм довелося відповісти перед законом. Оскільки на протиправний шлях вони раніше не ставали, суд вирішив помилувати «алкогольних» злодіїв і присудив їм умовний термін. Хочеться вірити, що після гіркого уроку вони більше не вдаватимуться до подібного і випадок з бабусею змусить їх замислитися над тим, що чужим добром розбагатіти не можна.

Марина АЛДОН