Чи справді на Берегівщині пенсіонер проломив сусіду голову лопатою

Побутові сварки нерідко призводять до непередбачуваних наслідків. Конфлікти між краянами не є рідкістю. Тим більше, коли вони стаються після застілля. Утім дивний випадок мав місце на Берегівщині. Чоловіка затримали за умисне вбивство знайомого… Сам же він переконував, що не наносив товаришу жодного удару.

Подія трапилася торік. Днями Мукачівський районний суд виніс вирок. Тож що насправді трапилось між закарпатцями? І яке рішення прийняли представники Феміди? Про це – у матеріалі «Карпатського об’єктива».

Що відбувалося за версією слідства

Василь (імена дійових осіб із етичних міркувань замінено) – чоловік немолодий, уже пенсійного віку. Ніколи раніше проблем із законом не мав. Але саме його звинуватили у тому, що позбавив життя приятеля Дмитра.

Як зазначено у матеріалах справи, «органом досудового розслідування встановлено, що 11 червня 2023 року приблизно о 22 годині» Василь, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, «знаходячись на території дворогосподарства під час сварки зі своїм сусідом, яка сталася під час розпивання спиртних напоїв» через раптову неприязнь… убив Дмитра.

Відтак повідомляється, Василь наніс Дмитрові «чотири удари в область потиличної ділянки голови зліва та з лівої тім`яної ділянки голови, чим заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток склепіння та основи черепу», а також «декілька ударів в область тулубу, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді переломів ребер справа». Від отриманих травм нещасний помер на місці.

Що сказав у суді Василь?

Свою провину чоловік не визнав і переконував, що не кривдив сусіда. Більше того, запевняв, що дружив із Дмитром.

«У той день об 11 годині мені зателефонували друзі і повідомили, що вони в кафе, просили підійти, – пояснив чоловік. – Там просидів десь годину. Ми випили 3-4 рази по 50 грам горілки та по три маленькі пляшки пива, і розійшлися. Степан із Іваном пішли на ринок, а ми з Дмитром до мене додому. Дорогою зустріли гужову повозку з ромами. Вони нас не пропустили і ми їм зробили зауваження у грубій формі. Вони на нас не зреагували, поїхали далі. Утім Дмитро голосно сказав, що в місті розвелося багато коней і їх всіх потрібно відправити на м`ясокомбінат. Ті люди чули, але не сказали нічого. Я їх не впізнаю. Думаю, що немісцеві і їхали на ринок коней продавати. Вдома виніс на подвір’я пляшку горілки. Ми сиділи на лавці і випивали. До нас ще мали приєднатися Степан та Іван. Через це я періодично виходив на вулицю і видивлявся. Тим часом мене помітили роми. Вони поверталися додому. Дивилися дивно на мене і я їм помахав, мовляв, якщо мають якісь претензії, нехай підходять. Хотів зателефонувати у поліцію, щоб їх налякати. Але помилково набрав не «102», а «110», тож виклик не пішов. Далі я повернувся до Дмитра і помітив, що він упав із лавиці на землю. На чолові в нього була рана, текла кров. Я випив ще горілки і почав його піднімати. Через це мої руки були також закривавленими. Кров залишилася й на штанах та майці».

Далі чоловік запевнив, що йому зателефонував інший сусід і попросив допомогти занести в будинок газову плиту. І він пішов. Там випив ще два стакани вина.

«На вулиці мені стало погано і я впав, – запевнив Василь. – Сусідка, яка проходила повз, допомогла підвестись. Уже було темно, коли дійшов додому, ліг на ліжко і заснув. Прокинувся десь о 21.30. Приблизно о 22 годині вийшов на двір. Дмитра там не було. Я подумав, що поки спав, він пішов додому. Але помітив, що декоративна огорожа зламана і поруч із лавицею кров. Оскільки додому повинна була прийти дружина, хотів привести все до ладу, підняв квіти, вирівняв огорожу, взяв металеву лопатку, віник, зібрав з землі кров, яка вже загусла. Із цією лопаткою пішов до рукомийника, але не втримав рівновагу, зачепившись ногою об якусь перешкоду, і частина крові впала на землю. Після цього витягнув шланг і почав змивали кров з землі. У той момент сусідка, яка мене побачила, проходячи вулицею, сказала, що неподалік лежить якийсь чоловік. Я підійшов ближче, але не впізнав, що то був Дмитро. Навіть про таке подумати не міг. Сказав жінці, аби викликала швидку. Але лікарі тільки констатували смерть. Пізніше приїхала слідчо-оперативна група, яка почала проводити огляд місця події. Я стояв поряд, поліцейські підійшли і запитали, чи я там проживаю. Вони побачили каплі крові, за якими підійшли до мого будинку, нікого не питаючи зайшли у двір, де також помітили кров. На мене одягнули кайданки. Коли привезли службову собаку, то навіть не намагалися брати сліди від тіла, а зразу зайшли до мене у двір. Мене затримали і відвезли до відділку».

Степан та Іван на суді запевнили, що Дмитро справді був другом Василя, вони неодноразово ходили разом по гриби. Додали, що хоч дружині приятеля п’яні посиденьки товаришів не подобалися, але не могло бути причиною, щоб бити, і тим більше когось убивати.

Тож суд визнав Василя невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 115 КК України та виправдав через недоведеність вчинення ним кримінального правопорушення. Прямо у залі суду чоловіка звільнили з-під варти.

Марина АЛДОН