Рахівчанин поламав синові товариша плече, а міжгірчанин погрожував підірвати сусіда гранатою

Конфлікти між закарпатцями часом переростають у рукоприкладство. І стається таке найчастіше після вживання алкоголю. Причини для цього, як виявляється потім, є настільки дріб’язковими, що навіть сваритися фактично немає за що. Утім через надмірні амбіції страждають як самі кривдники, так і їхні жертви.

Один з таких випадків трапився нещодавно на Рахівщині, а інший – на Хустщині. Під час першої події постраждав малолітній хлопчик, а під час другої шваґер нападника. Тож що стало передумовою непорозумінь і чим вони закінчилися? Про це – у матеріалі «Карпатського об’єктива».

Застілля закінчилося бійкою

Візит у гості знайомого для Василя (імена дійових осіб з етичних міркувань замінено) та його сина Сашка закінчився бійкою та серйозними травмами дитини.

Події розгорталися у селі Видричка на Рахівщині 12 червня минулого року. Вирок у справі винуватцю суд виніс нещодавно.

Як зазначено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, у той день Іван, «перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись у приміщенні житлового будинку, під час словесної суперечки з малолітнім, яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, наніс один удар рукою в область лівого плеча хлопчика, після чого підняв його обома руками та кинув на підлогу». Внаслідок побиття Сашко отримав перелом шийки лівої плечової кістки із зміщенням, яке судово-медична експертиза кваліфікувала як середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Свою провину Іван визнав, у всьому розкаявся, однак давати покази відмовився.

Сам Сашко розповів, що того вечора приятель батька прийшов до них додому, щоб забрати співмешканку.

«Вона гостилася разом із моїми батьками, – запевнив хлопчик. – Між ними виникла сварка, у яку втрутився батько. Я тільки хотів за нього заступитися!»

Але не вдалося, бо Іван, як повідомив Сашко, схопив його за плечі почав трусити, після чого кинув через голову на підлогу.

«Зранку я прокинувся від того, що сильно боліла рука. Мати відвезла мене у лікарню Рахова, де мені поклали гіпс», – додав хлопчина.

Василь же пояснив, що в той день цивільна дружина Івана допомагала йому з жінкою підгортати картоплю.

«Попрацювавши, ми сіли вечеряти, – наголосив він. – За столом вживали алкогольні напої. Марія трохи затрималася, тож за нею до нас прийшов Іван. Між ними розпочалася суперечка, під час якої син знаходився поруч. Іван схопив Сашка і через плече, кинув на підлогу. Увечері ми не бачили, що в нього зламана рука. Наступного ранку відвезли дитину в лікарню».

Суд визнав Івана винним у нанесенні хлопчику тілесних ушкоджень середньої тяжкості (ч.1 ст.122 КК України) та призначив покарання у вигляді одного року обмеження волі.

Лякав муляжем сусідів гранати

Інший випадок трапився 18 січня у селі с.Сойми на Хустщині (Міжгірщина). Було приблизно 19 годин. Петро, перебуваючи напідпитку, як повідомляється у Єдиному державному реєстрі судових рішень, затіяв сварку з сусідом. Під час конфлікту, з будинку вийшли неповнолітній син та дружина Юрія. Тож чоловік «на ґрунті раптово виниклих непорозумінь», вирішив їх налякати і «тримаючи в руках муляж оборонної гранати Ф1 почав словесно погрожувати вбивством, переконуючи, що зараз кине гранату та підірве її біля них». Цим закарпатець створив «реальні підстави здійснення своїх намірів», які сусіди «сприйняли як реальні», тим більше, що чоловік «почав замахуватись, ніби кидає гранату».

Свою провину у суді Петро не заперечував, запевнив, що в той день справді був трохи напідпитку.

«На обід я випив грам 300-400 горілки. Із Юрієм непорозуміння виникли раніше. Тож увечері я підійшов до будинку, в якому він мешкає. При цьому взяв з дому муляж гранати. Коли Юра зробив мені зауваження, щоб не спирався на огорожу, почав замахуватися гранатою у його бік, хотів кинути її в город. При цьому я залякував його. Потім у двір вибігла вся родина, а я пішов додому. Муляж гранати був у мене в руці. Невдовзі до мене приїхали працівники поліції, які вилучили муляж та взяли пояснення щодо подій», – заявив він.

Також чоловік додав, що муляж гранати раніше знайшов у брата, взяв його собі того вечора для того, щоб залякати сусіда, з яким у нього були неприязні стосунки. В подальшому приходив до Юрія, просив вибачення.

Юрій пояснив, що Петро є не тільки його сусідом, а ще й чоловіком сестри і конфлікти між ними справді були, але він думав, що непорозуміння вичерпалися.

«Того вечора я був на подвір’ї, – запевнив він. – Раптом до огорожі підійшов Петро та обіперся на неї. Зробив зауваження, щоб не ламав її. У відповідь він почав кричати, замахуватися рукою. На галас із будинку вибігли дружина та син. Я сказав усім, аби забігли до хати, бо в руках сусіда була граната, яку він погрожував кинути в нас. Погрози Петра я сприйняв за реальні, адже він демонстративно замахувався рукою з наміром кинути гранату, говорив про це. Ми забігли в хату, а він одразу пішов додому. Події на подвір`ї тривали 5-7 хвилин. Я намагався зателефонувати сестрі та повідомити, що сталося, однак не додзвонився. Потім зателефонував у поліцію. Незабаром приїхали правоохоронці. Згодом Петро приходив вибачатися, запевняв, що зробив висновки та шкодує про те, що сталося. Наразі будь-яких претензій до нього не маю, ми помирилися».

Суд визнав Петра винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.129 КК України (Погроза вбивством) та призначив йому покарання у вигляді одного року обмеження волі. Утім вирок одразу ж замінив однорічним іспитовим терміном.

Марина АЛДОН