Як гукнеш, так і відгукнеться, або Наслідки паводку на Закарпатті

Закарпаття оговтується від паводку. Люди бідкаються, рахують збитки й поспішно ліквідовують наслідки затоплень, адже незабаром зима. Де зберігати зібраний урожай, якщо підвали вщент залиті водою, а теперішнє похолодання лише ускладнює ситуацію?..

Підтоплені будинки, зруйновані мости та змиті дороги – ось наслідки безжалісної стихії. За кількістю опадів це найбільший паводок у краї за останні 10 років. Усього за два дні тут випала двомісячна норма дощу.

Через різке підняття рівнів ґрунтових вод, потічків та річок підтопленими опинилися майже сотня домогосподарств та підвалів житлових будинків. Окрім того, був пошкоджений центральний міст у м. Сваляві, частково розмите покриття автошляхів місцевого значення. Загалом збитків від паводку зазнали декілька районів області: Ужгородський, Мукачівський, Перечинський, Воловецький, Свалявський, Іршавський, Великоберезнянський та Міжгірський.

«Причина таких підтоплень – це не лише аномальні опади, а й людський фактор. Більшість підтоплень сталася через небажання громад періодично прочищати потічки та русла від накопиченого там сміття», – зауважив начальник Управління ДСНС в області Роман Гудак.

«Люди чекали на паводок, але на такі масштаби ніхто не розраховував»

Прикладом такого «ґаздування» є с. Зарічево, що на Перечинщині. Проживає там понад 2 тис. жителів, частина з яких відмовляється централізовано здавати сміття. Люди викидають тверді побутові відходи, куди їм заманеться, і зрештою сміття загачує стічні канави. Село періодично страждає від сильних паводків, тож і цього разу рятувалися, як могли.

«Підтоплення почалися 6–7 листопада. На щастя, вода сягнула тільки підвалів. Станом на середу, 9 листопада, від паводку постраждало 30 домогосподарств, – розповідає сільський голова Оксана Петрова. – Цікавим є те, що нас заливало не тільки від річки, шквал брудної води нісся з лісу. Тож жителі села постраждали не лише в долині, але й на горі. Зараз у нас проблеми з питною водою. У криницях вона мутна, вживати її аж ніяк не можна».

До таких екстремальних ситуацій село не готове. Як розповідають у сільраді, тут немає жодного власного трактора, щоби прочистити канави. А єдина дамба не в силах справитися з такою кількістю води.

Аби врятуватися від нищівної стихії в пік паводку в село привезли дві насосні станції. Працювала техніка безупинно. Тож зарічани зізнаються, якщо б не насоси, у хаті б усе попливло.

Місцеві показують затоплені по вінця підвали. Кажуть, вода прибувала із шаленою швидкістю.

«Дощ падав такий, ніби урвалося небо. Ми швиденько виносили із півниць усі зимові запаси: картоплю, яблука, закладки. Домашніх тварин забрали в будинок. Відігнали машини. Зараз черпаємо воду і сушимо все, що змокло», – каже зарічевець Василь Станко.

Його сусід, розповідаючи, показує нам своє подвір’я. Чоловік бідкається, що коли бачиш, як твій підвал увесь заповнюється водою, то стає дуже страшно, щоб вона не проникла в будинок. Адже на носі зима й на допомогу нема від кого сподіватися.

Те, що селяни не отримають жодної компенсації, підтвердили нам і в сільській раді.

«Оскільки це не є повінь регіонального масштабу, то розраховувати нашому селу на якусь компенсацію не слід. Єдине – з районного бюджету відшкодують затрати на пальне, яке використали насосні станції, – розповідає сільський голова. – Багато людей, очікуючи повені, готувалися до неї. Ми, звичайно, розуміли, що можуть бути підтоплення, але на такі масштаби ніхто не розраховував».

Ще одна проблема села, яка сильно непокоїть його мешканців, – це аварійний стан моста. Його проміжна опора підмита. Тримається вона на одному штирі. Хоча субвенцію для ремонту виділили, далі цього справа не пішла. Тож заріччяни побоюються, що наступного разу міст просто не витримає.

У Перечині оголосили надзвичайний стан

Нічим не краща ситуація і в районному центрі. Перечин теж поволі отямлюється від паводку. Люди сушать свої підвали, прибирають обійстя, розчищають канави.

«Уже вдруге цього року Перечин підтоплює. Тепер стихія завдала збитків набагато більше, ніж у січні. Повністю затоплено міський водозабір, каналізаційно-насосні станції, 37 дворогосподарств, підвали багатьох будівель і навіть три житлові будинки. Зазначу, що майже вперше з усіх попередніх паводків не вийшли з берегів потічки Вулшава та Домарадж. Вода в Перечин надійшла з річки Уж через високий рівень у ній, – розповідає міський голова Іван Погоріляк. – Усі служби працювали злагоджено, але є моменти, де люди безсилі. На засіданні комісії з надзвичайних ситуацій вирішено виділити кошти на придбання дезінфікуючих засобів, на паливо комунальникам та підрозділу МНС для відкачки колодязів і підвалів. Ми вже розпочали обстеження дворогосподарст, які постраждали від повені, щоб виділити допомогу людям, у котрих зіпсувалися овочі та інша продукція. Який це має бути розмір допомоги, має вирішити сесія».

Загалом Перечинщина постраждала чи не найбільше. Через затоплення водонасосних станцій у райцентрі майже дві доби було

відсутнє водопостачання. Тож у місті оголосили надзвичайний стан.

Підтопило й обласний центр Закарпаття. На околицях Ужгорода затопило приватні будинки, плавав також мікрорайон Радванка. Річка Уж вийшла з берегів у районі Боздоського парку.

«Якби така ситуація трапилася років 15 тому, то підтопленою опинилася б уся правобережна частина Ужгорода. На сьогодні в найбільш проблемних місцях уздовж річки місто захищають укріпні споруди. Однак зауважу, що протягом останніх чотирьох років держава не фінансує протипаводкову програму. Частково проблему вирішують надходження з обласного бюджету, але все одно маємо не більше 30% від потреб у коштах», – наголосив головний водник краю Володимир Чіпак.

Як гукнеш, так і відгукнется

Загалом місцева влада та екологи стверджують, що в ситуації винні не лише стихія, а й мешканці регіону.

«Закарпатці самі собі шкодять, а потім скаржаться на стихію. Вирубка буків, які мають водорегулювальну функцію, просто катастрофічна. Бук акумулює в собі надмірну вологу, а при засушливій погоді віддає її в ґрунти. А що ми маємо зараз? І мова навіть не про промислове лісогосподарство. Зайдіть у гірські села, особливо перед зимою. Дерева ріжуть усі, кому не лінь, – коментує цю проблему у своїй статті еколог Генріх Розман. – Інша проблема – сміття. Змусити селян платити за вивіз відходів дуже важко. Вони просто звикли викидати сміття в потічок, бо потім воно спливе «долу водов». Коли піднявся рівень води, то всі бачили тисячі й тисячі пластикових пляшок, які пливли по річках. Звідки вони взялися? Ці пляшки у воді і є портрет закарпатця. Неосвіченого, грубого й байдужого рагуля, який вилизує власну хату та двір, а все, що за межами, – не його проблема».

Сміття на «експорт»

За підрахунками фахівців, у період цього паводку течія Тиси переносила в Угорщину сотні пластикових пляшок. Тож сусідня держава

висловила Закарпаттю офіційне застереження через масу сміття, отриманого разом із паводковими водами.

«Теперішній паводок знову показав закордонним сусідам нашу «європейськість» у плані утилізації сміття», – сказав з цього приводу губернатор Геннадій Москаль, а відтак додав, що якби сільські ради й місцеві мешканці слідкували за рівчаками, наслідки паводку були би меншими.

«Під час інтенсивних дощів вода з гір збирається в канави по узбіччях доріг і стікає в низовину, але якщо канави захаращені гілками та сміттям, під мостовими переходами утворюються затори, які значно підвищують рівень води», – заявив він.

Якщо ж справи підуть так і далі, то, на думку губернатора, голів сільрад слід притягувати за це до адміністративної відповідальності.

…Люди не втрачають надії, що ситуація не вийде з-під контролю. Тим, кому не вдасться самотужки справитися з проблемами, буде надана допомога від міських і селищних рад. Бо тільки підтримуючи один одного, можна перемогти будь-яку біду та негаразди. А ще теперішній поводок є уроком для недолугих господарників, які бездумно вирубують ліси, не дбають про заплави річок і потічків, а за голови беруться тільки тоді, коли рятувати ситуацію вже пізно.

Христина БІКЛЯН

ВІДЕО: Дмитро МИСЬ