Пробація замість ізоляції. Що означає для закарпатців новий вид покарання

В Україні запроваджується новий вид покарання – пробаційний нагляд, як альтернатива реальному позбавленню волі. Закон про зміни у Кримінальному та Кримінально процесуальному кодексах було підписано ще у вересні, невдовзі нововведення вступлять у законну силу.

Тим часом населення активно обговорює, чого чекати від новацій. Чи опиняться злочинці на волі? До кого застосовуватиметься покарання без перебування у в’язниці? Чим воно відрізняється від наявних раніше покарань? Це і з’ясовував «Карпатський об’єктив».

Пробація – не уникнення покарання

Передусім варто наголосити, що пробаційний нагляд застосовуватиметься не до всіх видів злочинів, а лише до окремих. Крім того, пробаційний нагляд покладає на людину певні обов’язки, тобто зовсім без притягнення до відповідальності вона не залишиться. Тим не менше, відбувати покарання засуджений зможе не десь за ґратами, а вдома.

«Справді, пробація – це змога уникнути тюремної камери, але не покарання зовсім. На засудженого прокрадається ряд обов’язків. Наприклад, періодично з’являтися для реєстрації у відповідний орган, ні за яких умов не виїжджати за кордон, носити електронний браслет тощо. Крім того, людина може бути позбавлена права спілкуватися з певними людьми, скажімо, з сусідами, змушена пройти курс лікування від алкогольної чи наркотичної залежності, розладів психіки. Якщо засуджений щось порушить, до нього можуть застосувати більш жорстке покарання», – розповідає «Карпатському об’єктиву» закарпатський правник Федір Бурч.

У списку статей Кримінального кодексу, до яких може бути застосовано пробаційний нагляд, є й тяжкі злочини. Скажімо, побої та мордування, погрози вбивством, умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони. Чи означає це, що вбивці можуть залишитися на волі?

«Ні, – наголошує юрист. – Загалом Закон «Про пробацію» було прийнято ще у 2015 році. Зараз у нього тільки внесено поправки. Нагадаю, що у грудні минулого року Верховною Радою було затверджено стратегію реформування пенітенціарної системи. У неї, власне, і включили розширення альтернативних видів покарання. Мета – розвантажити місця позбавлення волі. Для чого? Аби відпустити на волю тих людей, які можуть знаходитися у соціумі, простими словами, тих, чиє перебування у в’язниці не покращить їхнього життя та не вплине на їхнє виправлення. Пробаційний нагляд – це альтернативний вид покарання. На людину покладається безліч обов’язків. Крім того, засуджувати особу до пробаційного нагляду буде суд і саме він вирішуватиме, хто якого покарання «заслуговує».

Невже, якщо хтось убив чи зґвалтував людину, зможе й далі залишатися на волі? Власне це питання найбільше й хвилює громадськість…

«Закон поширюється приблизно на три десятки статей кримінального кодексу України, безперечно, не на всі. Переважно мова йде про незначні правопорушення. Наприклад, ухиляння від сплати аліментів, розголошення банківської таємниці, умисне легке тілесне ушкодження, браконьєрство, наругу над могилою тощо. Що ж стосується особливо тяжких злочинів, то там кардинальні зміни не передбачаються. Принаймні, зараз», – стверджує пан Федір.

Тюрма змінює людину не в кращий бік

Оскільки новації запроваджувалися для вивільнення місць у колоніях під час війни, то чи буде їх відмінено після скасування воєнного стану?

«Це – вимога Євросуду, а не власне тимчасові потреби, які залежать від військового стану. Так, зараз колонії переповнені колаборантами, військовополоненими, але зміни, які незабаром мають вступити у силу, будуть назавжди. Поясню. Мова йде про виправлення людини. Чи має вона дійсно шанси стати кращою у тюрмі? Без підтримки родини, без дітей поруч, без роботи, друзів, батьків? Навпаки, вона може змінитися у гірший бік. І я маю на увазі не лише поведінку, але й психічний стан, і нерідко – серйозно підірване здоров’я. Крім того, статті, до яких запроваджено наразі зміни, і раніше передбачали альтернативу позбавленню волі, скажімо, обмеження волі, штраф, громадські або ж виправні роботи. Тож людина буде, як на мене, ефективнішою за межами тюремної камери. При цьому, повторюю, вона не буде зовсім вільною у своїх діях, а перебуватиме під контролем органів пробації», – зауважує юрист.

Звісно, в’язниця може зламати долю невинної людини, або ж якщо її провина є невеликою. Але ж чи не зловживатимуть суди нововведеннями, аби залишити на волі справді небезпечних злочинців?

«Серйозна реформа судочинства також давно на часі. Усе залежить від совісті судді. Проте, виносячи покарання, представник Феміди повинен бути впевнений, що людина справді має право на виправлення без ізоляції від суспільства, що потреби відправляти правопорушника за ґрати дійсно немає. Між іншим, деякі країни, наприклад, Нідерланди, Англія чи Австрія застосовують інститут пробації уже протягом десятиліть і там усе добре. Якщо до людини фактично можна застосувати певні важелі контролю, які не включають позбавлення волі, вона зможе працювати, платити податки, а крім того, проходити якісь соціальні програми, спрямовані на її виправлення, лікуватися від залежностей, отримувати пряму підтримку родини. Між іншим, пробаційний термін – це не декілька місяців, а від одного до п’яти років. І це – не просто записи у особистій картці, а індивідуальна робота з людиною, яка може проводитися як за місцем проживання, так і за місцем роботи чи навчання», – наголошує Федір Бурч.

А як тоді бути тим, хто вже відбуває покарання. Трохи несправедливо виходить… адже скоро за скоєння аналогічного злочину можна буде залишатися на волі…

«Вироки, за якими людина вже відбуває покарання, пов’язане з позбавленням волі, якщо воно підпадає під статті за якими впроваджується застосування пробації, можуть бути переглянуті судами. Засуджений повинен для цього подати заявудо суду. Але при цьому варто пам’ятати, що у особи, яка навіть успішно пройде період апробаційного нагляду, залишиться судимість. Тобто, правопорушник все одно вважатиметься судимим. Якщо ж людина й далі порушуватиме закон, це вплине на її майбутнє вкрай негативно. До речі, контроль за засудженими лягає на плечі уповноважених органів із питань пробації. Таких інспекторів має кожна адміністративно-територіальна одиниця», – зауважує правник.

Варто додати, що у пояснювальній записці до законопроєкту його автори заявили про потребу оптимізувати СІЗО, а також про недостатньо ефективні покарання, про втрату соціального та правового значення такого покарання, як арешт. На їхню думку, саме пробаційний нагляд гуманізує пенітенціарну системи і здатен допомогти виправлятися без ізоляції більшій кількості засуджених.

Отже, чи виправдає себе альтернативний вид покарань і чи залишиться суспільство задоволеним нововведеннями – покаже тільки час.

Марина АЛДОН