На Тячівщині чоловік загинув у колодязі, а напарник, що був із ним – утік

На Закарпатті непоодинокими є випадки, коли люди падуть у колодязі і гинуть. Такі трагічні події, на жаль, стаються практично щороку.

Торік моторошний випадок трапився на Тячівщині. Двоє чоловіків пішли чистити колодязь, але перед тим добряче випили. Один із них був місцевим, інший – уродженець росії, але з українським громадянством. Тож закарпатець, спустившись на дно, загинув, а його знайомий із місця трагедії просто накивав п’ятами.

Тож ж трапилося під час огляду колодязя? Чому напарник залишив товариша у біді? Чому не покликав на допомогу, адже завчасно надавши належну медичну допомогу врятувати нещасного можна було… Відповіді на ці питання шукав «Карпатський об’єктив».

Хотіли почистити колодязь від бруду

На жаль, на Закарпатті існує проблема з питною водою. У селах немає централізованого водопостачання і люди змушені викопувати колодязі. Це дає їм деякий бонус, бо вода в них не хлорована, смачна і чиста. Але є й інший бік питання: колодязі замулюються, забиваються брудом, або ж міліють, пересихають… Періодично їх потрібно прочищати.

Тож у нашому крає є люди, які цим займаються і таким чином заробляють на життя. Володимир та Сергій (імена дійових осіб у матеріалі з етичних міркувань замінено) офіційно ніде не працювали, підзаробляли чищенням колодязів.

У той день, а це було 14 вересня минулого року, вони домовилися піти оглянути колодязь у своїх знайомих у Тересві. Проте перед тим добряче хильнули алкоголю і обидва були у стані сп’яніння. Приблизно о 19 годині чоловіки таки дійшли до подвір’я Андрія, який і попросив їх про послугу.

Далі, як зазначено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, закарпатці провели підготовчі роботи для очистки колодязя від бруду і Володимир за допомогою мотузки спустив Сергія на глибину 20 метрів. Чоловік обстежив дно і сказав товаришу, що там мало води. Однак потім замовчав. Тож Володимир, «усвідомлюючи, що знайомий перебуває у стані алкогольного сп`яніння у небезпечному середовищі, маючи можливість вжити дієвих заходів для того, щоб врятувати йому життя», маючи при цьому реальну можливість когось сповістити про загрозу, «проявив байдужість до права людини на життя». Незрозуміло, чому саме чоловік «не повідомив рятівників Державної служби України з надзвичайних ситуацій, а також заклади охорони здоров`я та медичних працівників» про те, що Сергій у небезпеці, не надав йому допомогу сам, а залишив на дні колодязя й пішов додому.

Внаслідок «загального переохолодження організму та асфіксії через утоплення» закарпатець загинув.

Що сталося у колодязі?

Звичайно, зрозуміти мотиви Володимира важко, адже з Сергієм він був знайомим не один день.

Тож невже він був настільки п’яним, що не усвідомлював, що кидає товариша на вірну смерть? Чому залишив його у колодязі? Чому нікому не сповістив про те, що повернувся додому один?

Свідків того, що трапилося насправді між чоловіками, на жаль, не було. Тож суд, який відбувся нещодавно, врахував тільки покази Володимира, які він дав після того, як стало відомо про смерть Сергія.

Ось що він розповів під час судового засідання:

«Ми домовилися зі знайомим, що підемо чистити колодязь до замовника. Зустрілися приблизно о 16 годині, посиділи, випили, поговорили. Тоді Сергій запропонував піти до Андрія, оглянути колодязь, підготувати все необхідне для його очищення. Я не хотів іти, бо ми обидва були п’яними, але він наполягав. Ми усе ж пішли… Сергій сказав, що на дно спуститься сам і обв’язав себе мотузкою, поліз у колодязь. Донизу спускався по кільцях, а я тримав мотузку. Потім я почув, що щось затріщало, а мій знайомий упав у колодязь. Утримати його в мене не було сили та можливості. Мотузка була довжиною 15 метрів, а глибина колодязя – більшою. Коли він звалився на дно, я страшенно перелякався і втік додому. Сергія залишив на місці, на допомогу не кликав», – запевнив чоловік.

Свою провину він визнав, серйозність вчинку усвідомив, але… життя товариша, як не прикро, вже не повернути.

Суд визнав чоловіка винним у залишенні людини в небезпеці і засудив до обмеження волі на три рокит, утім вирок одразу ж пом’якшив, замінивши його на 1,6 років іспитового терміну.

Марина АЛДОН