У Перечині провели в останню дорогу Героя Василя Глебу

У місті Перечин у понеділок, 6 листопада, попрощалися із захисником, Героєм Василем Михайловичем Глебою – молодшим сержантом, командиром гранатометного відділення взводу вогневої підтримки механізованої роти механізованого батальйону в.ч. А0693.

Йому було тільки 45. Залишилася одинокою мама похилого віку, яка сама ростила і виховувала сина.

Траурний кортеж заїхав до Перечина о 12.40. Ліцеїсти, працівники навчальних закладів, дитсадків, комунального підприємства, державних установ, жителі міста вийшли на вулицю з прапорами України, квітами, створивши живий коридор шани Герою. О 12.42 починають бити у дзвін римо-католицького костела імені святого Августина.

– Знала Васю, виріс на моїх очах. Був спокійним, тихим, щирим та відкритим, завжди вітався. Горе для матері. Скільки вже забрала ця клята війна молодих хлопців! – підпираючись на ціпок, каже жінка в чорному одязі, підтираючи хусткою змокрілі від сліз очі.

О 13 годині розпочинається чин похорону в православній церкві Святого Миколая (на Гурці). Труна з тілом відкрита. Попрощатися з захисником прийшли рідні, близькі, друзі, військові побратими, знайомі, міський голова Іван Погоріляк, його перший заступник Любов Крижановська, секретар міської ради. 12 священників Перечинського деканату відслужили заупокійну Літургію.

– Сьогодні наша церква відспівала 15-го воїна. Перечин – невелике містечко, – ледве стримуючи сльози каже о.Володимир. – Подивіться на фото Василя. В його очах бачимо простоту, сміливість, доброту. Хіба його мати для того ростила, щоб ми сьогодні співали «Упокой, Господи, новопредставленого воїна Василія?» Він проживав з мамою, без батька. Було нелегко їй ростити сина. Вона навчила його любити ближнього. Він пішов на фронт, щоб боронити нас від ворога, боронити нашу українську землю. Немає слів для утіхи матері, яка втратила єдиного сина, зазнала горя.

Сивочола тендітна жінка біля труни починає голосно плакати. Жінка, що стоїть поруч, обнімає згорьовану матір.

Василь Глеба народився 24 липня 1977 року в місті Перечин. Рано залишився без батька. Навчався у середній школі. Перечинський професійний ліцей закінчив з червоним дипломом. У 1995 році був призваний на військову службу, яку проходив у Львівському прикордонному загоні. Після працював у комунальному підприємстві Перечина, а потім на різних підприємствах Ужгорода. Перед початком повномасштабної війни працював в охоронній агенції. 5 квітня 2022 року був призваний до лав ЗСУ. Воював у складі 54-ої окремої механізованої бригади імені Івана Мазепи. У березні 23-го – у штурмовому батальйоні «Донбас». Останні тижні – на Куп’янському напрямі. Відданий військовій присязі на вірність українському народу, в бою за Україну загинув 28 жовтня 2023 року поблизу села Кучерівка Куп’янського району Харківської області.

Від головнокомандувача Збройних Сил України генерала Валерія Залужного зачитали пам’ятний лист на знак глибокої вдячності за жертовне служіння в лавах ЗСУ.