На Берегівщині 63-річний чоловік вибив 57-річному зятю око… іграшкою

Час від часу закарпатці з’ясовують стосунки кулаками. Особливо після застілля. Деколи б’ються навіть не знаючи, через що, оскільки протверезівши, про причину сутички навіть не пам’ятають. Часто після конфлікту продовжують навіть товаришувати між собою. Деколи ж, навпаки, на жаль, виникає поножовшина зі страшними наслідками. Утім мало коли дорослі представники сильної статі під час сварок пускають у хід дитячі іграшки.

Саме така дивна бійка сталася на початку цього року між двома дорослими мешканцями Берегівщини.

Через що побилися чоловіки? Чим закінчився конфлікт між ними? Це і з’ясовував «Карпатський об’єктив».

Влучив прямо в «яблучко» лівого ока

Цими днями відбувся суд, який і поставив «крапку над «і» у цій справі. А сталося все 8 січня. У селі Варни, очевидно, весело і щасливо відзначивши Різдво у сімейному колі, наспівавшись колядок і наївшись голубців, 63-річний тесть посварився з 57-річним зятем. І все б нічого… із ким не буває! І жінки сваряться між собою! Навіть за коси тягаються! Проте перед тим обидва чоловіки добряче випили. Тож, напевно, підігрівшись оковитою, обидва стали надто емоційними і роздратованими, а світ здавався їм уже не таким райдужним, як за столом. Але сваркою дрібне непорозуміння не закінчилось, бо в бій пішла «важка артилерія», а точніше – звичайна дитяча іграшка.

Як зазначено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, старший закарпатець «о 17 годині 30 хвилин, знаходячись у полі позаду свого будинку, під час словесної суперечки, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та суспільну небезпечність, тримаючи в своїй правій руці предмет, який ззовні схожий на дитячу іграшку», наніс своєму зятеві «бічною поверхнею предмета один удар в обличчя зліва».

На жаль, той фатальний удар виявився, як то кажуть, прямо в «яблучко»… щоправда лівого ока… Тож опонента чоловік засліпив у прямому значенні слова. Принаймні тим оком він уже його точно не побачить ніколи. Звісно, після сутички почалася паніка, приїхала поліція… Нещасного довелося негайно госпіталізувати до лікарні, де йому лікарі надали всю необхідну медичну допомогу. Життю берегівчанина наразі абсолютно нічого не загрожує, а от його зір насправді серйозно постраждав.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи, крім «контузії лівого ока важкого ступеня та проникаючого поранення», тесть «нагородив» свого зятя ще й повною сліпотою, а також переломом «перелому кісток носа, забійної рани лівої лобної ділянки та верхньої повіки лівого ока».

Тобто, дії чоловіка суд кваліфікував, як умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій.

Хто спричинив конфлікт?

На той момент, коли відбувалося судове засідання, закарпатці між собою вже давно помирилися і обидва запевняли, що між собою в подальшому конфліктувати не будуть.

Але як вони пояснили події того фатального вечора, коли сталося непорозуміння, а точніше – трагедія?

Зокрема, тесть запевнив, що в той день після вживання алкоголю між ним та чоловіком рідної доньки відбулася словесна перепалка.

«Десь о 17 годині у мене вдома почалася суперечка з зятем, який на той час перебував у стані алкогольного сп`яніння. Він почав провокувати мене та намагався вдарити. Щоб уникнути побиття, я відмахнувся від нього іграшкою, яка була в мене в руках. Випадково потрапив йому в око. Наміру спричиняти тяжких тілесних ушкоджень родичеві не мав», – заявив він.

Також закарпатець додав, що у всьому розкаюється і обіцяв у майбутньому подібного не вчиняти.

Зять підтвердив, що у той святковий вечір у сімейному колі не лише відзначали народження Христа, але й з’ясовували стосунки.

«Тоді я був п’яним і сам провокував тестя, – запевнив він. – Намагався його навіть вдарити. У нього в руках була іграшка, він нею замахнувся і наніс мені удар у ліве око.».

Однак, за словами чоловіка, із родичем він зараз перебуває у дуже хороших стосунках, давно з ним товаришує і взагалі жодних претензій морального чи матеріального характеру до свого кривдника не має та в подальшому не планує мати. Через це він щиро просив учасників судового процесу не застосовувати до тестя реального тюремного терміну.

Суд поставився до сімейної драми лояльно і хоч визнав закарпатця винним та призначив йому покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі, але вирок одразу ж замінив дворічним іспитовим строком.

У цій історії, як і в байці, є своя мораль. Звісно, те, що билися чоловіки іграшкою, викликає добру посмішку, але одночасно з цим змушує замислитися, що було б, якби в руках одного з них був більш небезпечний для життя предмет… У той же час, хоч за ґратами берегівчанин і не опинився, хоч про конфлікт із родичем і пошкодував, але його зять назавжди залишився сліпим на одне око.

Марина АЛДОН