Чому закарпатки мовчать про зґвалтування

Ми всі обурюємося, коли дізнаємося про безчинства проти дітей, дівчат, жінок. І це – справедливо! Але, на жаль, на Закарпатті є люди, які вдаються до страшних злочинів. І від них нерідко страждають навіть неповнолітні дівчатка.

Що ними керує? Чому деякі хлопці чи чоловіки не думають про відповідальність? Як почуваються їхні жертви? Адже дехто навіть не заявляє про зґвалтування до поліції, бо соромиться і думає: «Що скажуть люди?

Саме це і з’ясовував «Карпатський об’єктив».

Ґвалтують і маленьких дівчат, і літніх бабусь

Спочатку розглянемо кілька випадків сексуального насилля, за якими суд уже виніс вирок.

Про перший із них два роки тому говорили навіть діти! Тоді жертвою стала дівчинка, якій на той момент ще й не виповнилося навіть 14. Її ґвалтівником також був підліток. Дитина бавилася біля потічка.

Подія трапилася у вересні 2020 року на пасовищі меж селами Білки та Осій, що на Іршавщині. 17-річний хлопець проходив повз і побачив дівчинку. Її бабуся тим часом готувала їжу. Раптом почула плач онучки. Вийшла на вулицю і помітила, що вона сидить на землі вся у сльозах. Розпитала, що трапилось. І дитина зізналася, що її зґвалтували. Жінка негайно звергнулася до медиків та поліції. Хлопця заарештували.

Дівчинку ж довелося з травмами госпіталізувати. Зараз із нею усе гаразд, але фізично… психічно та подія ще роками нагадуватиме про себе…

Кривдник свою провину визнав, у всьому каявся і просив вибачення за вчинене. Але… пізно…

Саму дитину, оскільки вона є неповнолітньою, на суді не допитували, але ось що розповіла її мати:

«23 вересня 2020 року увечері я пішла до Іршавської районної лікарні, оскільки мама повідомила, що зґвалтували дочку. Дитину оглянули лікарі. Я ж помітила на ніжках у неї сліди крові. З розповіді дочки дізналася, що хлопець забрав її біля потічка в урочищі «Пожарниці» та зґвалтував прямо посеред поля, а потім відніс додому», – запевнила жінка.

Бабуся, яка першою дізналася про те, що сталося, також повідомила свою версію подій.

«То було 11 годин дня. Онучка бавилася з іншими дітьми біля потічка. Я тим часом готувала вдома обід. Раптом почула з подвір’я дитячий плач. Вийшла на вулицю і пробачила нашу дівчинку. Вона сиділа на землі, була вся закривавлена і сильно ридала. Бачила також і хлопця. Він саме йшов від будинку. Я взяла онучку на руки й почала розпитувати, у чому справа. Вона зізналася, що той юнак відвів її від потічка на поле і там зґвалтував. Я відвезла дитину до лікарні», – наголосила вона.

Цікаві свідчення дав і друг самого ґвалтівника.

«Ми з товаришем ішли в ліс по дрова. Біля потічка помітили двох малолітніх дітей. Друг пішов до них, а я – ні. Повернувшись із лісу, дізнався, що в таборі вже були працівники поліції і від односельчан довідався, що відбулося», – сказав хлопець.

Судово-медичний експерт заявив, що на тілі дитини були синці.

Суд засудив хлопця до 10 років позбавлення волі.

Інший випадок абсолютно протилежний іншому. Тут потерпілою виявилася немолода жінка. А її ґвалтівником – п’яний молодик.

Ця подія трапилася також на Іршавщині у березні минулого року.

Молодик хильнув зайвого і захотів гострих відчуттів, тож проник у будинок односельчанки, де застосовуючи силу, змусив її до дій сексуального характеру. При цьому закарпатець раніше вже мав проблеми з законом і був судимий. Утім про те, що за цей злочин доведеться також відповідати, чомусь не подумав.

Як розповіла в суді жінка, непроханий гість всупереч її волі здер із неї одяг, погрожуючи насильством та здавлюючи шию руками, здійснив свою справу і пішов…

Відтак нещасна боса у піжамі побігла до сусідки, аби просити про допомогу. Вона розповіла про все, що трапилося і вони разом викликали поліцію.

Ґвалтівника швиденько знайшли і затримали. Його хоробрість одразу випарилася і він у всьому зізнався.

«У ту ніч я перебував у стані алкогольного сп`яніння, зайшов у будинок, де погрожуючи жінці, без її згоди засунув здійснив статевий акт. Про скоєне дуже шкодую, щиро розкаююся, а в майбутньому обіцяю подібного не вчиняти», – заявив молодик на суді.

За свої дії закарпатець опинився за гратами на 5 років і 2 місяці.

На жаль, подібних випадків далеко не одиниці. І це при тому, що правоохоронні органи про все дізнаються далеко не завжди, оскільки жертви самі ж уникають контактів із поліцією, бо бояться розголосу.

Про злочин мовчала 22 роки

«Карпатський об’єктив» поспілкувався і з жінкою, яка стала жертвою сексуального насилля, однак про злочин мовчала до самої смерті свого кривдника. Чому? Для чого? Як це можна пояснити?

Потерпіла мешкає у одному з сіл Хустщини, просить не називати свого реального імені.

«Я навчалася у 10 класі. У нас саме була новорічна дискотека. Поверталася додому десь о 23 годині, бо ще трохи посиділа у подруги. Раптом почула за спиною чоловічий голос: «Давай, я тебе проведу!» Впізнала, хто до мене говорив. То був наш сусід. Він уже не раз бував у в’язниці. Сидів і за пограбування, і за бійки. Багато пив і був дуже жорстоким. Тож у ту мить я подумала, що красти в мене й так нічого, а втекти й так не зможу, бо було дуже слизько. Зупинилася. Сусід підійшов. Кілька метрів ми йшли спокійно. Він курив, розпитував про навчання, чи маю хлопця. Я сказала, що ні з ким не зустрічаюся і в школі все гаразд. Потім він почав мене обнімати, ліз цілуватися. Я виривалася, його це дратувало. Сусід потягнув мене у кущі при дорозі, там почав роздягати. Пручалася, та нічого не допомагало, благала залишити мене у спокої. Він навіть не слухав… зірвав з мене штани, роздягнувся і зробив свою справу. Потім наказовим тоном сказав, що якщо я комусь розповім, він мене заріже й ніхто про це не дізнається. Я повірила… Було дуже страшно. Далі він пішов до себе, я привела себе до порядку і тільки так відправилася додому», – зізналася жінка.

Вона також додала, що невдовзі чоловік знову опинився за гратами, сів за грабіж. Але закарпатка знала, що її кривдник через кілька років знову вийде на волю, тому продовжувала мовчати.

«Навіть мій покійний чоловік не знав абсолютно нічого. Ми жили дуже добре, та зізнатись йому боялася, бо він би почав робити розбірки. У результаті сусід міг убити і його. Нещодавно т ой страшний чоловік помер. Я вперше полегшено зітхнула. Було страшно навіть дивитись у його бік. А бачити його доводилося часто… Тільки тепер наважилася заговорити про свою дитячу трагедію», – запевнила вона.

Невже страх жінки був настільки сильним, що вона стільки років змогла тримати в собі страшну таємницю?

«Карпатський об’єктив», аби з’ясувати, чому деякі жінки так вперто мовчать про зґвалтування, звернувся за коментарем до спеціаліста.

«На жаль, першою з причин, чому жертви не наважуються говорити про те, що з ними трапилося, є страх, що їх за це покарають. За все відповідальність вони беруть тільки на себе, хоча насправді ні в чому не винні і мають законне право вимагати покарання кривдника. Багато хто після подібних травм має проблеми з партнерами у майбутньому», – наголошує психологиня Тамара Ковач.

Також вона додає, що часом потерпілі зіштовхуються з упередженим ставленням з боку слідчих, тож навіть на стадії слідства дехто просить закрити справу.

«Коли жінку опитують, вона відчуває приниження. Часто питання не формулюють коректно. А ще – багато хто дуже боїться осуду. Особливо, якщо злочин трапився у селі. Але ж це – пережитки минулого і думка інших хвилювати нікого не повинна. Є протизаконна дія – значить за неї потрібно відповідати. І байдуже, хто що буде казати! Свої права потрібно сміливо відстоювати! Та й суспільство рідко коли засуджує жертву! Хіба що у таких випадках, коли жінка сама справді веде розпутний спосіб життя. Із потерпілими потрібно працювати, їм дуже потрібна психологічна допомога. Звинувачувати себе не можна!», – зазначає психологиня.

А ще, за словами Тамари Ковач, буває й таке, коли жінка боїться сказати вдома про зґвалтування, бо її можуть не зрозуміти у родині.

«Це здебільшого стосується заміжніх представниць слабкої статі. Вони остерігаються, що їхні благовірні можуть їх за все ще й побити, або вигнати з дому! Якщо чоловік справді такий домашній тиран – від нього потрібно йти! Люблячий партнер зрозуміє, підтримає, допоможе знайти і покарати кривдника!», – каже вона.

Справді, не варто оглядатися на реакцію оточення, суспільства, адже якщо людина зазнала страждань, за це потрібно притягати до відповідальності!

Марина АЛДОН