Через що розлучаються закарпатці

Далеко не всі закарпатські родини проживають у парі довге і щасливе життя. Значний відсоток сімей розпадається. Лише за перше півріччя, за даними ДРАЦСу, у області розірвали стосунки 124 родини. Однак це – далеко не повна картина, бо більшість сімей для того, аби розлучитися, змушені звертатися до суду. Через відділ державної реєстрації актів сімейного стану можна оформити розлучення лише тим, у кого або немає дітей. Тож основна частина наших земляків робить це через суд. Тим більше, що ще й майно треба поділити… і діточок, і визначити розмір аліментів на їхнє утримання. Добре, коли вдається розійтися мирно, та так, на жаль, буває дуже рідко. Але що ж спонукає закарпатців розлучатися? Що не влаштовує наших земляків та землячок у партнерах? Що вони найчастіше ділять під час процесу розірвання шлюбу? Про це і дізнавався «Карпатський об’єктив».

Хто найчастіше є ініціатором розлучення

Найчастіше від сімейних уз хочуть звільнитися жінки. Саме вони подають до судів 99% позовів.

Загалом жінки на Закарпатті завжди є активними, тому і не дивно, що у родинах вони також беруть ініціативу у свої руки.

«Коли жінку щось не влаштовує, вона хоче змін, – каже «Карпатському об’єктиву» адвокат Василь Савченко. – Тут немає нічого дивного. Зазначу, що далеко не всі екс-дружини є вкрай користолюбними. На поділ майна подає всього відсотків 30 позивачок. Тобто, жінка готова все покинути і піти кудись із дітьми, аби лише звільнитися від сімейних пут. Навіть якщо квартиру купували разом, укупі будували хату, чимало жінок готові відмовитись від усього. Значать, їм допекли. При цьому у більшості випадків ідуть вони до батьків, або орендують житло. Але дозволити собі таку розкіш можуть лише ті представниці слабкої статі, які впевнені у собі і мають роботу. Найчастіше це стосується міст. У селах саме ділять майно найчастіше. Навіть за метр землі біля будинку дехто готовий судитися і по 10 років».

Цікаво, що за словами адвоката, часом наші земляки ділять і дітей.

«У мене була одна цікава справа, – наголошує він. – Чоловік намагався відсудити від дружини здорового сина і відмовився від хворої доньки з діагнозом ДЦП… і все це – тільки аби не платити аліментів. Звісно, суд не віддав йому дитину, адже найкраще 10-річному хлопчику не поруч із п’яницею батьком, а з мамою. Але від аліментів він все одно втік – у Чехію. Жінка позбавила горе-батька батьківських прав і зараз отримує допомогу від держави. Я не можу зрозуміти, як чоловік, таких батьків… краще б вони ніколи не мали дітей. Трапляються у моїй практиці і випадки, коли чоловіки є добрими батьками і дають жінкам навіть більше грошей, ніж призначено судом на утримання неповнолітніх наступників. Є й такі, що судяться за дітей, бо люблять їх… Але кожна справа індивідуальна. Зазвичай таких, коли ділять дітей, небагато. Більшість закарпатців готові покірно залишати їх матерям і навідуються до синів та доньок вкрай рідко – приблизно раз-двічі на рік», – запевняє адвокат.

Які основні причини розлучень

У 90% справ у Єдиному державному реєстрі судових рішень причина розлучення вказана, як «не зійшлися характером». Загалом у реєстрі серед цивільних справ майже кожна четверта стосується саме розлучення і кожна друга – про призначення аліментів, або зміну розміру виплат. Також наші земляки при написанні позовної заяви нерідко наголошують, що вже давно не проживають разом, не ведуть спільне господарство, а жінки ще й аргументують своє рішення уточненням, що їхні чоловіки не займаються вихованням дітей.

Приблизно у одній із п’яти справ зазначено, що глава сімейства зловживає алкогольними напоями і піднімає на жінку руки.

Цікаво, що у деяких справах зазначається, що чоловік взагалі веде паразитичний спосіб життя.

Є серед справ і такі, де вказано основною причиною розучення зраду, або вагітність жінки від іншого. Позивачами у таких небагаточисленних випадках є чоловіки.

А що думає із цього приводу людина, до якої звертаються у випадку, коли ще є надія зберегти родину…

«Насправді сім’ї найчастіше розпадаються тоді, коли немає елементарної поваги та довіри один до одного, – зізнається психологиня Анжеліка Кравець. – Цю причину чомусь у позовних заявах ніхто ніколи не вказує. – У закарпатців нерідко виникає брак спілкування. Кожен заклопотаний своїм – жінка дітьми та кухнею, чоловік – роботою. Заробітчанство – теж одна із причин. Родина протягом тривалого часу знаходиться не разом, у подружжя згасає потяг до партнера, зникають спільні інтереси і діти сім’ю не рятують. Буває, що на чужині чоловік закрутить роман, або жінка вдома, поки благовірний далеко… але ж це стається не просто так! Насправді причина не у бажанні зрадити, а в тому, що до партнера більше немає колишнього щирого почуття. І першоджерелом зради є зовсім не фізичний потяг до іншої людини, це – більше психологічна потреба бути коханим чи коханою, відчувати ласку та турботу. Також приходять до мене пари, які нарікають на втручання у їхню родину батьків. Тут допомогти можна легко – піти жити окремо! Нехай на орендовану квартиру, але ніколи не треба «висіти на шиї» іншим…. Бо потім ці інші починають вимагати «платити» за турботу (дослухатися до порад, підкорятися). Усе логічно і справедливо! Якщо пара дозволяє комусь втручатися у свої справи, лізти на свою територію, значить робить вона це добровільно і насправді хтось із подружжя дійсно прагне надлишкової опіки з боку батьків. Я розумію, що зараз складні часи і заробити на нове житло непросто, але потрібно розставляти пріоритети та вчитися бути незалежними від інших.

Також, як переконує пані Анжеліка, у закарпатців найчастіше виникають проблеми у стосунках тоді, коли у сім’ях з’являються діти.

«Коли починаються скандали, жінка, як правило, хоче врятувати родину. Бачить, що щось не так…. і вирішує народити ще… а потім проблема не вирішується і не зникає й вона вагітніє знову… Але, врешті-решт, через років 15 до неї доходить, що вона бореться з вітряними млинами. Тоді вона ображається… і подає на розлучення… Проте вже з трьома дітками і масою психологічних проблем. А чому розлучитися не можна було після народження першої дитини? Чому повинні страждати невинні маленькі хлопчики та дівчатка? Якщо він піднімав руку у перші дні після одруження, якщо бив після пологів, просто так він іншим не стане! Дива трапляються лише у казках! Шлюб – це робота, процес, над потрібно працювати! Якщо пив, коли парубкував, то після штампу у паспорті питиме ще більше! Тут треба або удвох іти до спеціаліста і вирішувати питання одразу, або іти у суд і розлучатися, не «залізаючи» у трьох дітей. Врятувати сім’ю можна лише тоді, коли цього хочуть обоє!», – запевняє психологиня.

У якому віці розлучаються закарпатці

Більшість сімей розпадається швидко – уже через 3-4 роки після одруження. Як правило, у такій родині вже на той час є одна або дві дитини.

Утім трапляються випадки, коли розривають стосунки і через кілька місяців після укладення шлюбу. А є й такі, коли до суду звертаються із проханням розлучитися навіть 65-річні після 30 і більше років спільного життя.

Цікаво, що при цьому на судові засідання більшість закарпатців не з’являються, пишуть заяви про розгляд справи без їхньої участі.

Багато розлучень є після 15-20 років шлюбу. На той час у подружжя вже є більш-менш дорослі діти і родина вирішує йти далі життям кожен своєю стежиною. Кілька років тому у нашому краї розлучилася пара, яка прожила разом цілих 62 роки.

«Карпатському об’єктиву» вдалося поспілкуватися із цим подружжям. Із етичних міркувань називати прізвища та імена не будемо, викладемо лише позицію обох щодо причин розірвання стосунків.

Отже…

Чоловік: «Я хворів і дружина про мене в останні роки не дбала. Мав коханок у молодості, вона знала, але тоді вибачала. Коли ж постарів, вирішила, що їй жити зі мною уже набридло, зібрала речі і перебралася до сина у місто. На розлучення жінка подала сама. Сам не знаю, навіщо. Можна було просто жити окремо! Але вона собі вирішила, що треба зганьбити мене перед усім селом. Ну, я довго один не бідував. Знайшов їй заміну! Уже більше року як мешкаю із сусідкою і їй я добрий!».

Жінка: «Він усе життя пив-гуляв. Поки діти були малими, терпіла. Потім почав уже й руки знімати. Напивався до білої гарячки і зчиняв скандали. Свідком одного зі скандалів стала невістка, яка саме приїхала мені допомогти по господарству. Вона практично силою мене забрала до себе. Син, коли дізнався, посварився з батьком і попросив мене розлучитися, Я все залишила чоловікові і тепер щасливо та спокійно живу з дітьми й онуками. Шкодую лише про одне, що не зробила цього раніше!».

Як бачимо, деколи родині справді краще жити окремо і не обтяжувати один одного своєю присутністю.

І все ж, хочеться побажати закарпатцям, аби вони не розлучалися, аби кожна, створена у нашому краї сім’я жила довго та щасливо у мирі і взаємопорозумінні.

Марина АЛДОН