У середу Закарпаття прощатиметься із загиблим бійцем АТО

Додому тіло Героя планують доправити у вівторок, 11 жовтня. А прощатимуться із вояком закарпатці наступного після цього дня. Про таке попередньо повідомляють волонтери Руху підтримки закарпатських військових.

Сьогодні в лікарні Мечникова в останню путь провели Героя і захисника України Давида Гамсахурдіа, повідомляє «Днепр вечерний».

Більше трьох тижнів в обласній лікарні імені Мечникова боролися за життя захисника України, патріота і громадянина нашої країни Давида Гамсахурдіа. На жаль, навіть найкращі фахівці лікарні опинилися безсилі проти несумісних з життям жахливих поранень. Минулих вихідних Давида не стало, а в понеділок побратими, друзі, рідні героя попрощалися з ним, провівши в останню путь з моргу лікарні Мечникова.

– 24 дня ми боролися за життя Давида, – каже головний лікар лікарні Мечникова Сергій Риженко. – Потерпілого бійця з настільки важкими пораненнями я просто не можу пригадати. За 24 дні йому було проведено 6 найскладніших операцій, перелито 5 літрів крові, але його поранення виявилися не сумісні з життям. У нього після вибуху міни був вражений головний мозок, в якому опинилося 10 осколків, вирвана частина хребта. У Давида не було органу, який після вибуху не був би пошкоджений. Не приходячи до тями, герой помер…

Практично весь час поруч з Давидом знаходилися його рідні, друзі, волонтери. І в першу чергу – мама Тетяна Михайлівна. Насилу підбираючи слова, вона розповіла історію цієї сім’ї і сина:

– Наша сім’я з Сухумі. Давид там народився в 1989 році. Але через два роки почалася страшна війна і ми поїхали в Україну. Другою батьківщиною для нас стало Закарпаття. Живемо в селі Анталовці під Ужгородом. Давид закінчив комп’ютерний ліцей, був дуже різностороннім, любив театр, але працювати пішов реалізатором преси, продовжуючи справу батька. У нас на Закарпатті – багато газет, люди дуже читають.

З самого початку війни на Донбасі Давид порвався захищати свою Батьківщину-Україну. У квітні цього року пішов добровольцем служити за контрактом.

– Але мені сказав: «Буду битися, поки не закінчиться війна, залишуся в армії хоч на 20 років. А потім повернуся додому, побудую будинок, в якому ми з тобою будемо спокійно жити», – згадує мама Давида. – Ми з ним тільки зідзвонювалися – восени Давид планував приїхати у відпустку. Але сталося страшне… Коли стало відомо про це, я відразу ж відправилася в Дніпро. А у всіх храмах Ужгорода стали молитися про одужання Давида. Головна мрія у мене зараз – щоб настав мир, про який так мріяв синочок! А Росії вірити ніколи не можна – від неї всім народам тільки розорення.

Поховають Давида на Закарпатті. Попередньо прощання з Героєм планують на середу, 12 жовтня.