На Мукачівщині вчитель виховував власного сина нецензурною лайкою

Ті, хто б мав бути зразком для наслідування чужим дітям іноді до власних ставляться зовсім не по-людськи. Прикрий випадок трапився нещодавно на Мукачівщині. Вчитель однієї з сільських шкіл ніяк не міг вжитися під одним дахом із власним сином. При цьому не лише кричав на нього «матами», але ображав та принижував. Суд визнав його винним у вчиненні домашнього насильства.

Деталі цієї історії – у матеріалі «Карпатського об’єктива».

Проблема не одного дня

Як наголошується у Єдиному державному реєстрі судових рішень, конфлікти в родині тривали не один місяць. Перший задокументований епізод стався 16 вересня 2025 року близько 20 години у будинку за місцем проживання родини. Під час сварки чоловік «ображав сина нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою та виганяв із дому». Такі дії завдали шкоди психічному здоров’ю потерпілого.

Уже 25 вересня 2025 року суд притягнув його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Покарання призначив у вигляді штрафу – 340 гривень.

Втім, адміністративне стягнення не стало запобіжником. 1 листопада 2025 року близько 19:30 чоловік знову вчинив сварку із сином, під час якої «ображав його та принижував». Цього разу 18 листопада 2025 року його знову притягнули до відповідальності. Штраф зріс до 1020 гривень.

Однак і після цього ситуація не змінилася. 12 грудня 2025 року близько 17 години у тому ж будинку знову виникла сварка. За даними обвинувального акта, чоловік повторно ображав сина нецензурною лайкою, принижував його криком, зокрема у присутності сторонніх осіб.

Слідство встановило, що такі дії мали систематичний характер. У результаті психологічного насильства хлопець зазнав порушення сну, нервових розладів, стресових депресивних станів, постійної тривоги та страху за власну безпеку. Погіршилася якість його життя та емоційний стан.

Саме повторюваність і системність стали підставою для кваліфікації дій уже не як адміністративного правопорушення, а як злочину, передбаченого статтею 126-1 КК України.

Примирення та рік під контролем пробації

26 січня 2026 року обвинувальний акт надійшов до суду для розгляду по суті. Під час підготовчого засідання закарпатець подав угоду про примирення, укладену 9 лютого 2026 року між ним і сином.

У судовому засіданні чоловік повністю визнав свою провину, щиро розкаявся та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. Він просив суд затвердити угоду про примирення. Додав, що усвідомлює характер обвинувачення та наслідки.

Скривджений син також підтримав угоду, запевнивши, що претензій до батька не має, вибачив його і розуміє правові наслідки такого рішення.

Тож Мукачівський міськрайонний суд визнав чоловіка винним у вчиненні злочину, передбаченого статтею 126-1 КК України, і призначив йому покарання у вигляді одного року пробаційного нагляду.

Домашнє насильство: межа між «сімейною справою» і злочином

Ця справа демонструє, як повторювані прояви агресії в сім’ї можуть трансформуватися з адміністративних протоколів у кримінальне провадження. Законодавство України чітко визначає: систематичне психологічне насильство – це злочин, навіть якщо дії не супроводжуються фізичними ударами.

Судова практика свідчить: штрафи не завжди стають ефективним стримувальним чинником. У цьому випадку лише після кількох адміністративних стягнень і продовження конфліктів справа набула кримінального характеру.

Призначення пробаційного нагляду означає, що протягом року поведінка засудженого перебуватиме під контролем уповноважених органів. Виконання спеціальної пробаційної програми має на меті запобігти повторенню насильницької поведінки та сприяти зміні моделей реагування у конфліктних ситуаціях.

Рішення суду є ще одним нагадуванням: психологічне насильство – це не «внутрішня сімейна справа», а правопорушення, яке тягне за собою юридичну відповідальність. І навіть статус учителя чи позитивна характеристика не звільняють нікого від обов’язку відповідати перед законом.

Марина АЛДОН