У Перечині вирують пристрасті довкола земель Лавандової гори: хто в кого «віджимає» 22 гектари?

Лавандова гора у Перечині є квітковою родзинкою міста та популярною туристичною локацією, і під час цвітіння у червні-липні збирає туристів із Закарпаття та інших областей. Також під цим брендом виготовляють косметику.

Лаванда ще не цвіте, поціновувачі фіолетової краси ще не піднімаються на гору, щоб зробити фото та селфі, але про локацію не говорить хіба що німий: гора стала яблуком роздору та судової тяжби. Інформаційні ресурси, соцмережі переповнені аж за край інформацією про ситуацію, яка склалася навколо фермерського господарства та орендованих земель, стосовно яких Закарпатська обласна прокуратура вимагає розірвати договір оренди та повернути громаді. 22 га землі перебувають в оренді господарства на 49 років, ще 10 га – у приватній власності. Користувачі Фейсбуку б’ють на сполох і закликають громадськість стати горою за гору і не дати керівництву Перечинської громади «віджати» бізнес у Качурів і встановити там вітряки чи звести багатоповерхівки.

«Карпатський об’єктив» подає хронологію подій та коментарі сторін конфлікту.

Обласна прокуратура про юридичні підстави позову

16 квітня Закарпатська обласна прокуратура повідомила про те, що вимагає розірвати договір оренди 22 гектарів землі, яку орендує Лавандова гора. Йдеться про «облаштування ставків та млина», які у прокуратурі вважають незаконними.

20 квітня пресслужба ЗОП оприлюднила додаткову інформацію щодо справи стосовно Лавандової гори у Перечині, після того, як справа привернула увагу громадськості та викликала критику дій прокуратури. У прокуратурі підкреслили, що позов стосується не 10 гектарів, які є приватною власністю, а 22 га паїв та будівлі «млина».

«Бізнес має працювати законно. І жодного тиску на тих, хто дотримується закону, з боку правоохоронців не буде. Водночас фіксуються випадки, коли, користуючись прогалинами в законодавстві, окремі особи намагаються виправдати власні протиправні дії, йдеться у повідомленні.

Наразі говоримо виключно про факти, на підставі яких прокуратура звернулася до суду у справі оренди місцевою мешканкою майже 22 га невитребуваних паїв у м. Перечин.

Перше – невитребувані паї. Позов прокуратури не стосується земельної ділянки площею 10 га, яка перебуває у приватній власності і на якій ведеться діяльність фермерського господарства, де відповідачка є співвласницею.

Мова йде про суміжні землі – 21,85 га невитребуваних паїв. Земля орендується місцевою мешканкою, як фізичною особою із 2017 року для товарного сільськогосподарського виробництва. Тобто на ній було дозволено здійснювати діяльність, пов’язану з вирощуванням та реалізацією агропродукції.

Невитребувані паї – це категорія земель, у якій, попри відсутність наразі законного власника, він може в будь-який момент з’явитись пред’явивши відповідні сертифікати і вимагати реєстрації права власності.

Орендарі, яким надаються в користування невитребувані паї, чітко усвідомлюють, що право користування припиняється одразу, коли з’являється законний власник. Саме тому вчинення будь-яких дій, що суперечать цільовому призначенню землі, означає порушення прав такого власника.

Згідно із законом, такі землі можуть передаватися в оренду відповідними радами, а власники чи спадкоємці мають оформити права до 1 січня 2028 року. У випадку відсутності законних власників, ділянки перейдуть у комунальну власність, які матимуть право розпоряджатися ними.

Друге – «млин», або класична схема земельного рейдерства.

Суть її проста: на державній чи комунальній землі реєструють невелику «споруду» – сарай, вагончик чи навіть фундамент. Після цього її власник намагається отримати землю без аукціону, посилаючись на принцип: чия нерухомість – того і земля. Причому, зазвичай, таке право надається не тільки під нерухомістю, а поширюється на всю земельну ділянку, яка у співвідношенні до споруди може бути в рази більшою.

Схожа ситуація простежується і тут. На орендованій ділянці у 2025 році зареєстровано об’єкт нерухомості – «млин» площею 11,7 кв. м, який нібито збудований ще у 2010 році. Попри невеликі розміри, у правовому полі це повноцінна нерухомість.

Реєстрація такого навіть невеликого об’єкту дає перевагу отримати в користування або навіть у власність без торгів повністю 21,85 га землі, на яких ця нерухомість розміщена. Саме тому подібні дії вважаються однією з класичних схем незаконного захоплення землі.

Факт відсутності об’єктів нерухомості на ділянці, станом на момент укладення договору (2017 рік), зафіксовано всіма сторонами, в тому числі і самою орендаркою. Дозволу орендодавця на будівництво у цьому випадку не було.

Інформація про будівництво «млина» у 2010 році спростовується даними з відкритих джерел. Є підстави вважати, що його реєстрація у 2025 році могла бути здійснена саме для уникнення аукціону на право користування землею.

Третє – водойми. На цих орендованих землях без відповідних дозволів облаштовано дві водойми: орієнтовно 30×60 метрів і 20×40 метрів, які є об’єктами водного фонду. Спеціалістами Держгеокадастру підтверджено, що такі роботи пошкодили родючий шар ґрунту.

Для створення водойм необхідно було змінити цільове призначення земель і розробити робочий проєкт зі зняття родючого шару ґрунту. Проте цього зроблено не було. Самовільне пошкодження земель позбавило законного власника можливості використовувати їх за призначенням.

Позовна заява від травня 2024 року ґрунтувалась на матеріалах перевірки Держгеокадастру, які перевіряли законність дій Перечинської РДА при передачі невитребуваних паїв в оренду.

Другий позов ґрунтується саме на порушених відповідачкою норм законодавства, в тому числі умов договору. Саме тому прокуратура вимагає знести об’єкт нерухомості – «млин», скасувати право власності на нього, зобов’язати орендарку відновити землю та повернути її громаді.

Наразі всі ці обставини є предметами судових розглядів», – таке роз’яснення у дописі прокуратури.

Міський голова запевнив, що відстоює інтереси громади

21 квітня Іван Погоріляк у своєму робочому кабінеті оприлюднив журналістам офіційну позицію Перечинської міської ради.Насамперед він спростував поширені в інформаційному просторі твердження про те, що громада має намір знищити лавандове поле і встановити там вітряки. Для всебічного розуміння ситуації варто чітко розмежовувати дві земельні ділянки, щодо яких у публічному просторі відбувається підміна понять.

Перша ділянка площею 10 гектарів перебуває у приватній власності ФГ «Лавандова гора», де вирощують лаванду і дамаську троянду. Цю територію ніхто не зачіпає, і вона залишається туристичною родзинкою громади.

Друга ділянка – близько 22 гектарів – є пайовою землею і перебуває в оренді з 2017 року. Вона призначена виключно для сільськогосподарського використання, і змінювати її цільове призначення за законом не можна щонайменше до 2028 року. На цій землі орендарі звели млин і продали іноземцю.

Ця земля зараз належить фактично колективному сільськогосподарському господарству, колишньому колгоспу імені Франка, які визначили цю земельну ділянку як пайову.

Міська рада є уповноваженою особою, яка може розпоряджатися цією земельною ділянкою, тому ми і відстоюємо інтереси громади в тому, щоб цю земельну ділянку не захопили, каже мер.

Погоріляк розповів про генеральні плани міста, які були виготовлені в 2019 та оновлені у 2024 та 2026 роках. Усі земельні ділянки довкола Лавандової гори визначені як житлове будівництво. Журналісти мали можливість ознайомитися із цими планами, які лежали на столі.

– Я думаю, що власник Лавандової гори, розуміючи, що ця земельна ділянка може бути для забудови, зараз таким рейдерським шляхом хоче її захопити і потім успішно продати чи розпорядитися.

Квітковою локацією ми пишаємося, але разом з тим ми не можемо дозволити незаконними шляхами забирати землі громади. Наразі у нас є багато обов’язків, до прикладу, нам треба знайти землю для ветеранів війни, внутрішньо переміщених осіб. У нас землі мало, ми оточені горами.

Мер наголосив, що міська рада відстоює інтереси громади та не допустить незаконного заволодіння пайовою землею.

Два судові позови і кримінальна справа

23 квітня в Ужгородському пресклубі відбувалася пресконференція засновників ФГ «Лавандова гора» Юрія та Мирослави Качурів. За слова Юрія, на обидві ділянки є всі необхідні документи і вся земля використовується для сільськогосподарських робіт господарства «Лавандова гора». Наразі є два судові позови, подані проти господарства, а також кримінальна справа, відкрита проти Мирослави Качур.

«У травні 2024 року нам стало відомо, що Ужгородська окружна прокуратура подала цивільний позов щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 21 га, яку ми орендуємо з 2017 року. Позов містив низку підстав для визнання договору недійсним, однак жодна з них, на нашу думку, не відповідає дійсності. І ось нещодавно, через систему електронного суду, ми дізналися, що Перечинська міська рада просить залишити цю справу без розгляду. У зв’язку з цим виникає логічне запитання: як можливо протягом двох років звинувачувати людей у серйозних порушеннях, а потім просто відмовитися від розгляду справи?» – каже Юрій Качур.

При цьому, за його словами, з’являються факти, які свідчать про те, що місто претендувало не тільки на орендовану ділянку, але й ту, що перебуває у власності. Зокрема, згідно з перспективним планом забудови міста Перечин 2019 року, де 10 га власної землі господарства підпадало під забудову. «Нам про це нічого не було відомо, поки ми випадково не побачили цю інформацію. У 2024 році план скорегували, однак ці ділянки й надалі залишалися відведеними під забудову, приблизно 90 ділянок під приватне житло з відповідною дорожньою інфраструктурою. У 2026 році ми з дружиною прийшли на сесію Перечинської міської ради презентувати наш проєкт «Шари часу», концепцію створення відкритого паркового простору для громади. Після цієї презентації з’явився новий генплан у 2026-му році, де ділянка, яка в нас уже у власності, вже випала з земель забудови», – розповів підприємець.

За словами Юрія, у лютому 2026 року проти його дружини Мирослави відкривають кримінальне провадження за статтею 254 КК України: «Йдеться вже не про цивільний спір, а про кримінальну відповідальність, зокрема, про нібито незаконне зняття ґрунтового покриву та будівництво об’єкта, який називають «млином», а також його реєстрацію. Почну із закидів про «зняття родючого шару ґрунту». Складається враження, що люди, які формували ці звинувачення, не мають практичного розуміння сільського господарства. Обробіток землі передбачає щорічне переорювання, підготовку ґрунту та посів, це нормальний і безперервний процес. Твердження про те, що ґрунт нібито було вивезено, не відповідає дійсності. У нас є відеодокази, що він залишився на місці. На мою думку, історія із «зняттям ґрунту» є штучно створеною і використовується як інструмент тиску».

Щодо водойм, які утворені на території орендованої землі та фігурують у кримінальному провадженні як незаконні, підприємець пояснив, що під час приведення ділянки до належного стану, на території були численні заглиблення, від залишків, можливо, господарської діяльності колгоспу. Ями впорядкували. Після дощів там накопичується вода, яку підприємці використовують для сільськогосподарських потреб.

Юрій Качур також зауважив, що йому натякали умови позову прокуратури, тоді частина ділянки залишиться. «Ми, звісно, відмовилися. По-перше, це не наша земля, щоб нею «розпоряджатися» в такий спосіб. По-друге, частина ділянки перебуває у нашій приватній власності.– каже підприємець. – І через три дні Ужгородська окружна прокуратура подає на нас в суд ще один цивільний позов про розірвання договору оренди тієї самої земельної ділянки, трохи змінивши підстави. У процес також залучаються різні органи, зокрема обласний Держгеокадастр. На підставі їхнього листа визначено шкоду – близько 26 тис. грн. Важливо: це не експертний висновок, а саме лист. І навіть ця сума, згідно із законодавством, не підпадає під кримінальну відповідальність, а може розглядатися в адміністративній площині. Тобто максимум, це потенційний штраф, і то лише у випадку, якщо суд встановить факт порушення, з чим ми не погоджуємося».

Підприємець наголосив, що ділянка, яку господарство з 2017 року приводить до ладу, в яку вкладено значні ресурси, і із занедбаної території перетворене на впорядковане господарство, сьогодні стає предметом звинувачень. «На цих ділянках ми щороку, п’ятий, шостий рік поспіль сіємо пшеницю, овес, кукурудзу, – каже Юрій Качур. – Я також знайшов історичні супутникові знімки цієї території. У 1984 році ця земля оброблялася колгоспом, але вже у 2012 році вона була повністю зарослою, занедбаною. Частково це було сміттєзвалище, частково – зарості, я залишив окремі ділянки на орендованій землі навмисно для наглядності, якою вона була. Ми вклали роки праці, ресурси, інфраструктуру. І тепер постає питання: чи є це порушенням? Відповідь має дати суд. І ще раз наголошу: до остаточного рішення суду ніхто не має права публічно звинувачувати чи робити категоричні висновки».

Власники «Лавандової гори» підкреслили, що їхня підприємницька діяльність є абсолютно прозорою. Вони вирощують продукцію, переробляють та реалізують. Юрій Качур також наголосив, що орендована і приватна ділянки – це фактично єдиний масив, який юридично поділений через вимоги законодавства. «Ми інвестували в нього значні кошти, провели електроенергію, встановили обладнання з розрахунком на довгострокову роботу. Тому звинувачення в тому, що ми «намагаємося щось незаконно захопити», виглядають абсурдно. Голова громади на камери говорить, що ми незаконним шляхом хочемо відібрати земельну ділянку. А для чого нам щось відбирати, якщо вона в нас є, ще як мінімум на 40 років?

Справа слухається в Перечинському районному суді.

Тетяна ГРИЦИЩУК