Жертви ілюзій. Віртуальні інтимні послуги по-хустськи

Цими днями жертвою віртуального кохання став ще один закарпатець.

Чоловік запевняв, що заплатив за дівчину за викликом, однак так і не зміг побачити свою «обраницю». При цьому номер, на який він переказав кошти, перестав відповідати.

Продається цнота

Дедалі більше краян потрапляють на гачок невидимих повій та їхніх сутенерів. Проте чомусь потерпілі до поліції не поспішають. Натомість… шукають правди через ЗМІ, при цьому прохаючи зберегти імена в таємниці, оскільки, з їхніх же слів, їм просто хочеться застерегти краян від інтимного шахрайства, адже витрачені кошти все одно повернути ніхто не сподівається.

– Через пошуковик я набрав запит «Повії в Хусті». Зайшов на один із сайтів. Там були світлини вродливих дівчат. Одна із них мені сподобалася, і я зателефонував. Утім відповів чоловік. Представився Василем і сказав, щоб я перерахував на його номер 800 гривень. Ціна видалась мені зависокою, тому почав її «збивати». У Чехії, де я проводжу більшість часу, такий сервіс коштує дешевше. Та й гарантії стовідсоткові. Тож урешті-решт ми домовилися за 500 гривень. Однак Василь сказав, що привезе іншу дівчину й додав, що за 1000 гривень можна «придбати» незайману юнку. Однак я боявся, що такі дівчата неповнолітні, і не хотів мати проблем із законом. Тому погодився на 28-річну. Через термінал спрямував кошти «за реквізитами» і здійснив контрольний виклик. Сутенер обіцяв, що за півгодини він із дівчиною буде біля центрального міського фонтана. Але я прочекав три години – і безрезультатно. До того ж номер Василя більше не відповідав, – розповів «Карпатському об’єктиву» пан Дмитро з Хуста.

На запитання, чому він не звернувся до стражів порядку, «кавалер-коханець» зауважив, що в нього є дружина та двоє дітей, тож він не хоче «світитися».

Слід зазначити, що заяв від подібних жертв «інтимних розводів» до Хустської поліції справді не надходило.

– У нас немає жодного звернення щодо правопорушень статевого характеру. Проте закликаємо краян бути пильними і, якщо все ж потраплять на гачок зловмисників, одразу ж повідомляти працівників поліції. При цьому конфіденційність гарантується, пікантні подробиці ексцесів не розголошуються, – зазначила речник Хустського міськрайвідділу поліції Агнеса Куртяк.

Звідники і «жертви»

Цікаво, що дуже схожа за сюжетом прикрість ще у травні спіткала одразу трьох інших заробітчан, один з яких є хустянином і двоє – мешканцями сіл району. Чоловіки так само переказали кошти віртуальному «звідникові», а дівчат так і не побачили. Правда, тоді сутенер називав себе Іваном. Чи це одна й та ж людина, чи подібних шахраїв у Хусті декілька, невідомо, адже молодика ніхто в очі не бачив.

До речі, сутенерством займаються не лише представники сильної статі. Скажімо, у квітні цього року правоохоронці міста над Тисою в одному з готелів затримали 28-річну переселенку з Донецька, яка «працювала» звідницею. Чоловікам для розваг молодиця пропонувала послуги 25-річної хустянки.

Однак ще більш налагоджений «бізнес» організували в місті над Тисою двоє місцевих мешканців. Прикриваючись перевезенням місцевого населення до Москви, чоловіки знаходили жінок, які опинялися у важкому фінансовому становищі, і використовували їх для власних втіх, а двох краянок навіть мали намір відправити в сексуальне рабство до Росії. Жінок спритники переконували, що вони зможуть заробити чималі кошти, вирішити всі свої матеріальні проблеми й будь-якої миті повернутися додому. На щастя, у місті Дольськ Волинської області транспортний засіб із бранками зупинили для перевірки. Тож хустянок поліціанти відправили додому, а зловмисників заарештували. За скоєне «сутенерам-дорожникам» довелося відповісти перед законом. Рішенням Хустського районного суду їх засуджено за ст. 149 ч. 2 КК України (Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини) до 5 років позбавлення волі.

На жаль, далеко не кожен злочин подібного характеру вдається розкрити. Причина банальна – немає заявників. Хоча в той же час аналогічних правопорушень стає дедалі більше… досить лише відкрити один з інтернет-браузерів і набрати «чарівну» пошукову фразу. Виходить, що незважаючи на офіційну заборону «комерційного інтиму», сьогодні навіть у маленькому Хусті скористатися послугами жриць кохання може будь-хто, у кого є доступ до всесвітньої мережі… Звучить дивно, але не було б попиту, не було б і пропозиції.

Марина АЛДОН