Хустський горе-батько, аби не платити аліменти на дитину, обрав арешт

Є матері-зозулі, а є татусі, яких зовсім не цікавить майбутнє власних дітей. На жаль, у сучасному суспільстві така позиція чоловіків уже не викликає громадський осуд, навпаки, вважається майже нормою. Утім окремі представники сильної статі все ж дивують… далеко не чоловічою моделлю поведінки.

Не хочу дружину, не люблю дитину

40-річному Михайлу Попу подобалося парубкувати. Оточений увагою дівчат, він не поспішав під вінець із жодною. Проте якось одна із прихильниць завагітніла… До РАЦСу Михайло її не повів, але обіцяв допомагати. Тим більше, що подібна прикрість у нього вже траплялася. Однак син від колишньої коханки на той час виріс і вчився в ліцеї. Оскільки постійного місця роботи хустянин не мав, переважно працював за наймом, тож і заробіток отримував нестабільний. Проте для сім’ї він точно не був створений. Міг останні гроші із дому понести, аби почастувати друзів оковитою. Коли ж Ольга народила Максима, Михайло став заходити до неї дедалі рідше. Чи то дитячий плач йому не подобався, чи заміну жінці знайшов, але якоїсь фінансової допомоги молода мати так і не дочекалася.

Одній виховувати та утримувати малюка Ользі було нелегко. Тож вона подала позов до суду про стягнення з синового батька аліментів. Та час минав, а грошей не було. Виконавча служба шукала боржника, але ні матері, ні дитині від цього легше не стало. Звернувшись до поліції, Ольга написала заяву про те, що Михайло злісно ухиляється від сплати аліментів. І черговим рішенням суду стало притягнення чоловіка до 240 годин громадських робіт (за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України), оскільки він заявив, що грошей не має і платити не буде.

– Те, що мене він кинув, це нічого, – зазначила Ольга. – Біда, бо дитину свою знати не хоче… навіть бачити…

Сам же Михайло від коментарів категорично відмовився, заявивши тільки: не певний, що то його син.

Краще за ґрати, ніж прибирати

Утім на цьому справа хустського «аліментника» не закінчилася. Згідно з рішенням суду, чоловік мав відбувати покарання шляхом виконання неоплачуваних громадських робіт в КП «Реклама-Хуст»: прибирати вулиці, сквери, парки та прочищати русла річок.

– Михайло Поп повинен був дотримуватися встановлених відповідно до законодавства порядку та умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, трудитися на визначених об’єктах і відпрацьовувати належний строк, з’являтися за викликом до інспекції, повідомляти про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без дозволу та періодично приходити на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції, – розповів «Карпатському об’єктиву» суддя Ярослав Сідей.

Проте, вважаючи себе персоною ґрата, на громадські роботи хустянин так і не з’явився.

– Такий у мене не працював, – зауважила директор КП «Реклама-Хуст» Магдалина Скомаровська. – Нерідко буває, що не приходять за рішенням суду, за направленням. Тоді я видаю довідку про те, що не з’явилися на роботу. Трапляється й таке, що кілька днів працюють, а потім зникають. Але інколи на громадські роботи приходять до нас дуже нормальні люди.

Однак невиконання рішення суду не минуло для Михайла безкарно. Свої права чоловік розумів, як і наслідки вчинків.

Правда, цього разу в суді він уже щиро каявся… утім було пізно. Тож громадські роботи йому замінили іншим покаранням у вигляді одного місяця і 30 днів арешту.

На жаль, навіть маючи час для роздумів у камері, Михайло позицію не змінив. Платити аліменти на сина він і далі не хоче… Та й чи варто? Колись дитина стане дорослою і все зрозуміє, а горе-батька не виправить навіть могила. Хіба що одинока старість змусить оговтатись і просити вибачення в колись близьких людей. Але тоді чи пробачать уже вони… Життя ж як бумеранг.

Марина АЛДОН